Британець Джон Руел Рональд Толкін міг увійти в історію, як видатний філолог, який спеціалізувався на Середніх віках. Проте весь світ знає його, як творця цілого світу і одного з фундаторів цілого жанру – фентезі.
Джон Р.Р. Толкін (фото – openculture.com)
Навіть якщо Ви не подужали прочитати трилогію Толкіна «Володар перснів» (як я свого часу), то напевно ж бачили чудову екранізацію, зняту Пітером Джексоном на початку цього століття.
Проте «Володар перснів» з’явився у Толкіна після великого успіху першої книги про Середзем’я і його мешканців – «Гобіт, або туди і звідти». Ця книга з’явилася українською у видавництві «Астролябія» в 2007 році, і з того часу тільки додруковується (про це можна судити з того, що екземпляр, який читав я, 2014 року).
Обкладинка Гобіта (фото – ex.ua)
Ця історія побачила світ цілком випадково: Толкін писав казку тільки для власних дітей. Захопившись вигадуванням казкового світу, він намалював і карти земель, де блукали головні герої. Вся історія була незакінченою, й рукопис існував в одному екземплярі, який Джон давав друзям і знайомим. Одна з учениць Толкіна розповіла про чудову казку працівнику видавництва «Allen & Unwin». Згодом книга побачила світ. А рецензентом, завдяки якому це сталося, став 10-літній хлопчик, син директора цього видавництва.
Отож, сюжет на диво простий: до представника казкового народу – гобіта Більбо Торбина – без запросин приходять купа ґномів і чарівник Ґандальф. Вони пропонують йому вирушити з ними на пошуки золота, яке здавна належало ґномам, а наразі – дракону Смоґу Величному. За це Більбо отримає 1/14 частину скарбів. Звиклий до своєї комфортної нори (гобітського житла), Торбин все ж наважується вирушити назустріч пригодам і далеким землям, де ніколи раніше не бував.
Звісно, можна не читати книгу, а переглянути три частини екранізації того ж Пітера Джексона (загалом близько 9 годин), остання з яких з’явилася у грудні минулого року. Проте сучасні спецефекти і бездоганна з візуальної точки зору картинка не замінять казки, яку Толкін створив ще у 30-х роках минулого століття і яку спочатку читав лише своїм дітям.
Карта Середзем'я (фото – europosters.eu)
До речі, саме головний герой цієї книги на початку «Володаря перснів» і подарує своєму племіннику Фродо один чарівний подарунок, таким чином закручуючи сюжет роману на наступні тисячу сторінок.
Перед прочитанням від своїх друзів я чув нарікання на український переклад. Наприклад, я можна було Беґґінса обізвати Торбином (англ. bag – торба), або Гендельфа – Ґандальфом. Проте, як на мене, перекладач Олена О’Лір зробила блискучу роботу і під час прочитання на мову взагалі увага не зверталася (а це і є ознака хорошого перекладу) – я слідкував за подорожжю Більбо і його друзів-ґномів.
Кадр з екранізації (фото – ua.korrespondent.net)
Книгу варто читати для того, щоб на кілька годин поринути у казковий світ, де живуть гобіти, ґноми, ґобліни, орки, ельфи і дракон Смоґ Величний. Це звучить трохи по-дитячому, але інколи варто все-таки втекти від суворої дійсності і новин у Середзем’я.
Як написали колись про цю книгу у Sunday Times: «Світ поділяється на тих, хто вже прочитав «Володаря Перснів» та «Гобіта», і тих, хто тільки збирається прочитати ці книги».
