Вчора, 12 травня, теплим сонячним весняним днем Роксолана Дудка зібрала гостей в літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка для презентації її нових художніх творів.
Не буду писати про себе від третього обличчя, тому так… Я радо зустріла відвідувачів моєї другої персональної виставки в маленькому камерному залі цього прекрасного музею. Довгенько я нічого не показувала широкому загалу, аж два роки минуло з дебютної виставки, що була представлена у стінах літературно-меморіального музею Панаса Мирного в 2014 році. Тоді це були дещо недороблені, можливо навіть несвідомі роботи виконані на дизайнерському картоні оформлені ДВП та оргсклом. Сьогодні я показала зовсім інакший продукт.
Кожне мистецтво вимагає знань. Не можливо займатися творчістю не аналізуючи творчість інших, не читаючи літератури та не вдосконалюючись. Необхідно знати думку людей, що вже мають певний досвід у тому виді мистецтва який ти обрав. Треба експериментувати з матеріалами, техніками, кольорами і т.д. А обраний мною вид мистецтва ще й вимагає дотримання певних канонічних правил та вимог, бо українське народне малярство має свої устої, які просто неможливо ігнорувати. Так, часто я, створюючи чергову роботу, забуваю про вимоги до кольору, композиції та образу починаю малювати примітивізм, «мультяшні» малюнки, а то вже зовсім інша історія.
Протягом двох років я активно приймала участь у всеукраїнських виставках організованих Спілкою майстрів народного мистецтва України. Особисто їздила до голови спілки Шевченко Євгена Ігоровича, та дізнавалася його авторитетну думку щодо мого малярства, аналізувала літературу, відвідувала інші виставки і працювала, довго, свідомо та, що саме головне , з гарним настроєм.
Сьогоднішні роботи повні позитиву, радості, доброти та світла. Обрана тема для виставки - «Дерево життя» має свою певну енергетику та змістовність для мене. Бо саме з зображення Дерева життя почалася підготовка до виставки. «Вазонок», як ще називають дерево життя є центральною роботою в експозиції. Мої експерименти з новими можливостями українського народного декоративного малярства знайшли вихід в таких творах, як «Товстозада кобила», «Старий олень», «Дика гусочка» і т.д. Смішні віршики, що описують мої враження щодо зображуваного знайшли відгуки в серцях відвідувачів, і це неймовірно тішить мене як автора цих віршованих анотацій.
В мене з’явився формат, нова техніка, нові кольори. На сьогоднішній виставці можна побачити роботи виконані олією на полотні, акрилом, гуашшю на двп.
Зустрічала гостей центральна постать всього дійства «Товстозада кобила» ( 240 см Х 130см. ), що стояла на мольберті перед входом в залу. Також веселий музика, що насправді являється вуличним музикантом, якого можна почути гуляючи центральними вулицями міста Полтава. Я дуже хотіла, щоб радість була у всьому і скрізь. Музика була частиною дійства, а хто краще зіграє українську народно пісню, як не українець з народу))) Як потім я дізналася, що цей музика Довгаль Анатолій Іванович, є МВСним пенсіонером та викладачем баяну у місцевій ЗОШ. От так! Не довго думала я і над форматом виставки. Мої роботи – це частина моєї душі, моє нутро. Я хотіла порадувати глядачів, трошки відволікти всіх від буденності і напекла смачнючих солодких пирогів та зварила домашнього узварчику. Так і відпочити і попрацювати змогли навіть журналісти з операторами, що люб’язно приїхали зробити репортаж про моє невеличке свято.
Відкривала дійство Людмила Вітенко. Завдяки цій чудовій, світлій людині, що допомогла в організації виставки, дійсним стало все, що мені хотілося в той день показати людям.
Також слово мала голова Полтавського обласного осередку Національної Спілки майстрів народного мистецтва Алла Петрівна Маркар’ян та замісник голови, майстер по різьбярству Маркар’ян Вартан Володимирович. Приємно, що вони помітили мій ріст як художниці в порівнянні з першою виставкою «Барви декоративного малярства». Дуже приємним сюрпризом був виступ ректора, завідувача кафедри менеджменту Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроглядського, Зелюка Віталія Володимировича.
Окрема вдячність за теплі слова та гарні відгуки від Вас! Вітання дарували друзі та родичі. Навіть маленький племінник відвідав мою виставку))))) Прийшла мамуся Світлана,
близький друг та чудовий фотограф Володимир Стадник, однокласник Ігор Вороненко (з яким я не спілкувалася вже більше 10ти років), подруги Марина Гончарова та Марина Каптур, друг дитинства Руслан Лотов, художники Тетяна Домненко, Іван Підгайний, Марія Чижова, Рита Романенко, викладач кафедри образотворчого мистецтва та позитивна людина Метель Тетяна. Колеги з роботи Оля Чернега, Ліля Карпенко та Рита Мочалова, навіть швейцар навчального корпусу Кондра Юрій Олександрович проявив цікавість до моєї творчості, що неймовірно приємно, бо він особисто відвідував мою першу виставку і спеціально прийшов подивитися на другу, ДЯКУЮ! Також хочу подякувати другу сім’ї Колі Власову та його доньці Насті за допомогу у перевезенні рамки для «Товстозадої кобили» та за гарні відгуки щодо виставки. Вдячна, що знайшла час «моя хрещена мама по дебютній виставкі» молодший науковий співробітник музею Панаса Мирного Лариса Олійник. Хочеться всіх назвати поіменно, бо Вас було не так і багато, і я дійсно рада була вас всіх і кожного бачити! Особливу вдячність та шану хочу висловити Маркар’яну Вартану Володимировичу за неймовірну підтримку в творчості та в житті. Без тебе не було б мене як художниці. Дякую тобі!!!
Шановні мешканці міста Полтава та гості, запрошую Вас до перегляду моєї персональної виставки «Дерево життя», що буде продовжуватися до 23 травня в прекрасному місці, а саме музеї В.Г. Короленка. Дуже сподіваюся, то вам сподобається побачене і ви залишитеся в гарному настрої ще дуже довго! В залі з експозицією лежить маленький блокнотик з ручкою, прошу написати побажання, зауваження, та будь – що, щоб вам хотілося мені сказати. Завчасно дякую вам за це!
