Кінець тижня був знаменним на чергову мистецьку подію, що була презентована в стінах Художнього салону, по вулиці Жовтневій у м. Полтава.
Багато людей, що так чи інакше пов’язані з мистецтвом, родичі, близькі та знайомі прийшли привітати молодого художника Маркар’яна Вартана з дебютом. Багато людей дивувалося, адже Вартан рік, як член спілки художників України, а це перша персональна виставка його живопису.
Але нічого дивного тут немає. Два роки назад художник закінчив Полтавський Національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, кафедру образотворчого мистецтва. Протягом всього навчання він був постійним учасником місцевих та всеукраїнських виставок. Сумлінно займався дослідженням нових технік за засобів реалізації художніх задумів. Паралельно займався різьбленням по дереву. Разом з батьком, Володимиром Маркар’яном, вони займалися відродженням давнього ремесла - створенням пряничних форм. Активно приймав участь у місцевих та всеукраїнських виставках майстрів народного мистецтва . Так, за сприяння розвитку традиційного народного мистецтва Вартан стає Стипендіатом Президента України (2016 р.).
Здавалося б, що чого б цей молодий чоловік не поставив на меті, все буде йому під силу. Впевненими кроками, поступово, він готував дану експозицію декілька останніх років. Та настав момент, коли він зрозумів, що в майстерні стає тісно. «Пора», мабуть подумав майстер і показав публіці маленьку частину свого доробку.
Електричні дроти, металеві конструкції, лінії високої напруги, колії, вокзали та заводи, все, що нас оточує – природа. Митець бачить прекрасне у всьому. Споглядаючи виставку дивуєшся, бо здавалося б , що не можливо так гарно зобразити електролінію, але ж ні. Квінтесенція кольорів та буря емоцій проноситься повз тебе. Ти частина того, що зображено на полотні. Екзистенціальні пошуки художника і промислово - технічне сьогодення гармонійно поєднані у виставці живописних творів Вартана Маркар’яна - «URBAN».
-« Я ж кожного дня це бачу, але чомусь навіть не замислювався над красою цих об’єктів…» - замислився відвідувач виставки. А ось що говорить про свої роботи сам митець:
- «Мало хто звертає увагу на створені людиною «творіння», хоча в них криється не меншою мірою краса ніж у природі. Наше життя пов’язане з містом, кожен день ми спостерігаємо ті ж самі місцини, повертаючись додому з роботи або блукаючи вечірніми лабіринтами вулиць. З часом ми знаходимо краєвиди які дивують, западають в душу, викликають тривожність, дарують піднесений настрій, вражають, перехоплюють подих своєю міццю. Для сучасної молоді заводи можна порівняти з середньовічними замками, що лякають, та в водночас захоплюють своєю величчю, а більш старшого покоління - викликають ностальгію. Спостерігаючи за високовольтними вежами поряд з якими причаїлися похилившись старі дерев’яні стовпи, одразу ловиш себе на думці: «А куди ці дроти вели, можливо раніше на цьому місці було селище, а на зміну йому виросло нове місто, яке невдовзі переросте в мегаполіс.» Крани що височіють над містом, як колись серед хаток майоріли тополі. Мости – два берега що простягли руки на зустріч один до одного, щоб злитись у обіймах, залізо-дорожні колії - сталеві стежини, що розсікають міста на дивовижні орнаменти... Та всьому цьому не бути без чар сонця, неба, землі, природи, що кожну хвилину породжують дивоглядні кольори та дарують привід для химерних фантазій…».
Вартан романтик, врівноважений та чемний хлопець, що сором’язливо стоїть коло своїх робіт та чекає…, чекає критики. Він не розраховував, що його будуть хвалити чи вихваляти. Він так глибоко пережив кожен момент, що зображував на полотні, кожен об’єкт, що западав йому в душу, що здавалося б люди не приймуть його роботи. І дарма…
На відкритті виставки були присутні колеги художника. Голова Полтавського обласного осередку Національної спілки художників України жартома називає Вартана «масштабним художником». Масштабним за обраний розмір для полотна та за масштабність зображуваних об’єктів.
Урбанізація – це наше сьогодення, і було б не правильно відхрещуватися від образності та натхненності цих об’єктів. Адже зірку, що падає в небі ми бачимо на фоні ліній електропередачі, яка в свою чергу дає нам змогу спілкуватися з близькими, що знаходяться далеко від нас. Природа, що магічним чином прилаштовується до постійних змін вчинених людиною допомагає нам усвідомити важливість нашого місця на Землі.
Вітаючи митця з виставкою колишній викладач художника та завідувач кафедри образотворчого мистецтва Тарасенко Олександр Кирилович наголосив, що Вартан ще навчаючись в університеті виказував свою небайдужість до гострих соціальних та екологічних проблем. Так, починаючи писати магістерську роботу, триптих на тему екологічної катастрофи у світі, він так глибоко переживав події на майдані, що йому дозволили змінити тему та написати полотно, розміром 150см х 240см на тему «Революція – початок чи кінець?».
Багато теплих та гарних слів говорили гості, а директор Полтавского художнього музею Ольга Курчакова розповіла, що перший раз побачила твори Вартана ще коли йому було три роки, це відбулося в залі Саші Путрі (Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка). Тоді, разом з батьками, відвідувачі змогли побачити термоскло-пластику виконану руками маленького Вартана.
Не хочеться підводити підсумок, а закінчувати статтю про творчість прекрасного художника Маркар’яна Вартана дуже складно. Взагалі сім’я Маркар’янів надзвичайні люди. Марія, сестра Вартана, молодий композитор, що навчається у Харківській консерваторії та пише музику для фортепіано. Юрій, старший брат, працює та живе за кордоном, має успішну кар’єру музиканта, грає на контрабасі. Алла Петрівна та Володимир Вартанович -різблярі. Мама голова полтавської спілки майстрів народного мистецтва, а папа відроджує старовинні техніки створення кахлів, знаходить забуту українську аутентику і «актуалізує» її у сьогоденні, створюючи вибійкові форми, форми для пряників і т.д.
Чи можливо б мати іншу кар’єру зростаючи в такому творчому середовищі? Мабуть ні…
Запрошую всіх гостей та мешканців міста відвідати виставку та, можливо, дещо по інакшому подивитися на оточуючі нас будівлі, об’єкти та місця.
