Нещодавно у виставковій залі собору закінчилася виставка, на якій були
презентовані твори славетного земляка Григорія Ксьонза. Велика вдячність Козлову Сергію Валерійовичу за чудову презентацію книги «Григорій Ксьонз. Ювілейне видання» та неймовірний екскурс в історію життя цієї видатної людини.
Відвідувачі виставки мали змогу дізнатися дуже багато нового завдяки кропіткій та об’ємній науковій роботі Сергія Валерійовича. Познайомитися з рідними нащадками роду іконописця, художника.
Іконописні твори Г. Ксьонза, котрі представлені в експозиції виставки, громадськості до цього часу були невідомі, і тільки дякуючи директору Духовно-культурного центру імені преподобного Паїсія Величковського і шанувальнику мистецтва — Сергію Валерійовичу Козлову (до речі, він у свій час працював у Полтавській спецшколі-інтернаті для глухих дітей завідуючим виховною частиною), який виявив у приватних збірках полтавських колекціонерів релігійні твори Григорія Ксьонза, що увійшли до експозиції. Зокрема, тут були представлені три його ікони, що дало можливість відвідувачам наочно ознайомитись з невідомими творами глухого іконописця, котрі зайняли почесне місце в експозиції виставки.
Григорій Ксьонз проявив себе як талановитий майстер сакрального мистецтва. Іконописна спадщина Г. Ксьонза одухотворена святою простотою, його образи ми не побачимо в позолочених чи срібних шатах. При їх написанні автор керувався мотивами українського народного живопису, що наблизили його духовні твори до простолюду. Кольорова гама ікон Г. Ксьонза насичена веселковими барвами. Його роботи на виставці відрізняються від усіх інших своєю монументальністю, виразністю і величністю. Особливого колориту виставці надали роботи портретного жанру на пейзажному фоні. Наївне малярство нашого славетного земляка є по всьому світі! В приватних роботах колекціонерів Америки, Китаю, Канади та ін.
Особливо для мене було відкриттям багато фактів, що можна було почути з виступу Сергія Валерійовича Козлова. Це і нова дата смерті митця( в книзі і на меморіальній дошці вказана стара дата смерті), і кількість робіт (раніше це до 100, а тепер це більше 300!!!), безпосередня зустріч з прямими нащадками Григорія Ксьонза, правильність звучання його прізвища( Ксьонзенко, а «Ксьонз»-він так підписував свої твори) і багато іншого.
Григорій Петрович Ксьонз народився 18 листопада 1874 року в м. Миргороді, похований 10 березня 1947 року в с. Токарі Лохвицького району.
Дитиною, років у дев’ять, втратив слух та мову через тяжку хворобу. Малярства навчався в місцевого художника Михайла Химочки, а також і інших майстрів, з якими працював. Автор ікон, картин, портретів.
Відкрив Григорія Ксьонза Кім Скалацький, колишній директор Полтавського Художнього музею та дослідник народного мистецтва, в 1971 році.
Більшість творів маляра належать до 1920-40-х років. На сьогодні знайдено та досліджено ікони і картини, датовані ХХІ- початком ХХ століття.
