Дванадцятого жовтня був надзвичайно теплий та ясний недільний день. Багато люду зібралося біля стін Полтавського коопераційного технікуму щоб вшанувати пам’ять одного з найвизначніших скульпторів нашої славної Полтави і світу загалом.
Полтавчанин Ліонід Позен народився в день 140-річниці Полтавської битви в 1849 році в селі Оболонь під Хоролом( ще є версія, що в Полтаві). В будинку його батька, відставного гвардійця і статського секретаря після революції був райком партії, райвиконком та райком комсомола.
Як стало ясно пізніше, на захоплення підлітка ліпкою вплинуло сусідство з малоросійським центром гончарства Опішнею. По закінченню Полтавської губернської гімназії, батьки наполягали на вступ до Петербургської художньої гімназії, але він обрав Харківський університет, а через рік перевівся на юридичний факультет Петербургського університету. Закінчив він його в 1872 році, і почав працювати помічником присяжного повіреного.
Не відомий широкому загалу ще той факт, що Леонід Позен мав серйозну і успішну кар’єру юриста, працював в Міністерстві юстиції, сорок років вислужив в судах, був слідчим другої ділянки Полтавського з’їзду, потім статським, таємним радник, сенатором карного касаційного департаменту.
Але дійсне його призвання Боже, неймовірний хист та потяг до мистецтва взяли верх над успішною кар’єрою в політиці. Спочатку він копіював роботи Ліберіха і Лансере, але потім почав вигадувати сюжети самостійно. Знайомство в 1881 році з російським художником, одним із засновників Товариства пересувних художніх виставок Г. Мясоєдовим, стало стартовою точкою для початку проведення виставок робіт Позена. Роботи Леоніда Володимировича виповнені на «малоросійську тематику» викликали фурор на виставках Європи. Глядачі запам’ятали «Кобчик», «Шинкарь», «Лірник», «Черкаський віл». Багато галасу було навколо композиції «Запорожець у розвідці»
В 1891 році Позен знову повернувся до Петербургу. Він став справжнім «передвижником», продовжував працювати в прокуратурі Петербургського окружного суду, він був дійсним членом Товариства передвижників, і Академії мистецтв. В 30 виставках Товариства прийняло участь більш як робіт скульптора. Однією з яскравих робіт стало погруддя його покійного товариша полтавського художника Ярошенка.
|
|
Для нас, полтавців, має бути приводом пям’ятати цю людину кожного дня хоча б прохід чи проїзд по вулиці Леніна. Пам’ятник Івану Котляревскому і його могила, що були оновлені по ескізам і пропозиціям Леоніда Володимировича, кошти на який збирали по всій губернії. Скульптор безкоштовно виконав погруддя поету та горельєф по сценам з «Енеїди», «Наталки Полтавки» та « Москаля- чарівника». Також пам’ятник М. В. Гоголю. Сьогодні це окраса та гідність нашого міста.
Відкриття меморіалу розпочав Голова ПООНСХУ Самойленко Юрій Олексійович
Загалом на відкритті меморіальної дошки було відмічено, що протягом останніх двадцятип’яти років в Полтаві було відкрито ряд меморіальних дошок, що присвячені художникам. Тут такі прізвища як І. Мясоєдов, Шаховцов, Батурін, Щербак, а тепер і Л. Позен.
Меморіальна дошка Л.В. Позену встановлена з ініціативи правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України та за благодійної підтримки Скрипки Бориса Анатолійовича ПП «Скульптурна майстерня» та архітектора Белінчіо Станіслава Віленовича, а також Петренко Олексія Миколайовича, Аничина Євгена Миколайовича та Денисенка Олега Вікторовича.
