Пятнадцятого травня у нещодавно відкритій галереї сучасного мистецтва « Jump » відбулося відкриття нової експозиції. На цей раз це виставка робіт фотографа Вадима Докторова.
Вадим Докторов (фото з інтернету)
Waterland – масштабний авторський проект, в рамках якого планується створення серії фотографій у фантастичних образах з води в ексклюзивних локаціях. Фото-колекція буде експонуватися в Україні, Європі, США, Китаї, Японії.
Сказати щиро я не була присутня на самому відкриття, але я бачила відео з цієї ж виставки, що відбувалася восени минулого року в Києві. Глядач, що потрапив до зали не мав змоги продивитися всі роботи одразу. Автор проекту запланував підвести глядача до певного враження від фоторобіт, приховавши кожну роботу за клаптиком драперії. Невеличка історія до окремої фотографії, в дещо казковому форматі, породжувала небувалий інтерес, таїну, та занурювала глядача у фантастичний світ.
Щодо моделі то Валерія Собакарь наша землячка. Це ще один раз підтвердило, що в Полтаві найвродливіші дівчата))). І дійсно, коли я продивилася відео звіт з кастингу, то висока білява дівчина, з чудовою посмішкою, розкішним волоссям, виразними рисами обличчя та ідеальними параметрами не змогла не вразити як самого Вадима Докторова так і всю його команду. Доречі кастинг був Всеукраїнським і проводився у декілька етапів. Переможниця конкурсу мала отримати 25 000 грн!
Знаю не по чуткам, що робота моделі не легкий труд. Особливо коли тобі щось «хімічать» на голові. Шкода, але через неймовірні зачіски, що створювалися парикмахером та стилістом Юлією Серенко, і подекуди займали більше 10-ти годин, нашій землячці прийшлося обрізати своє розкішне волосся, та пофарбуватися у природній каштановий колір. Для мене це надвелика жертовність, але це тільки моя думка. Можливість прийняти участь в такому дійстві, бути співучасником такого масштабного проекту має нести певні жертви. Модель присвятила себе повністю проекту, для реалізації задуманого, прониклася історією створення кожної сцени та кадру. «Waterland» «відбив» задум, підготовка до створення якого займала п’ять років, а технічна реалізація два місяці. Декілька робіт вже знаходяться у приватних колекціях і не досяжні для ока глядача.
Щодо виставки то в мене дуже не однозначні враження. Коли читаєш прес-реліз до виставки вражаєшся затраченим часом, силами та витримкою Валерії Собакарь (модель) та Вадима Докторова. Колекція, що представляє серію трюкових фоторобіт, на яких відзнята вода в її фантастичних, але природніх формах. Унікальність даного проекту в тому, що всі деталі створені фотографічним шляхом та ні одна деталь не була намальована. Всі форми генерувалися різними прийомами для створення конкретних образів. Але! На мою думку це абсолютно комерційний проект. Відвідавши виставку я по декілька хвилин стояла біля кожної роботи і намагалася більш об’єктивно оцінювати побачене. Захоплення викликає виключно технічна сторона. Розуміння всієї складності окремої зйомки кожного потоку, краплини чи ефекту від води затримує біля картинки. Але , як на мене, занадто багато «fashion», якщо так можна це описати. Пози моделі, кількість макіяжу на її обличчі, а на одній роботі навіть логотип авто, що так яскраво виблискує поряд з дівчиною вводили мене в якесь анти-естетичне протиріччя. Все занадто вичурно, гламурно, награно, не природньо та не емоційно. Мені не вистачало самої моделі. Мені навіть не вистачило самої води. Не ефектів від неї, а, можливо, її взаємодії з прекрасним тілом дівчини. Хотілося природності та натуральності… Але це тільки перша частина проекту. Автор планує вихід другої частини, що судячи з комерційної вигоди першого, мало чим будуть різнитися.
Взаємодія полум’я та води завжди незвично та цікаво. Чудово продумані ефекти зі світлом, одягом та різними деталями, що створювалися виключно для проекту, викликають подив. Але космічні марева та фантастичні спалахи знаходяться в певному дисонансі з центральною постаттю робіт, моделлю. Абсолютно гламурний образ Валерії більше підходить до обкладинки глянцю чи якогось рекламного ролику аніж до художнього фото. Колажна система, що була використана автором, створює дисгармонію і рушить основне враження від фото. Діалог між моделлю та простором не був встановлений, вони не взаємодіяли, а контрастували, дисонували один між одним. Я гадаю, що дана виставка не може називатися художньою, а виключно комерційною. Бо основних критеріїв художнього фото, а саме почуття та емоційного навантаження на них не було взагалі.
Але для власного відчуття та особистого відношення до фото проекту необхідна взаємодія глядача та роботи. Тому запрошую всіх відвідати вперше експонований в м. Полтава проект «Waterland» Вадима Докторова, та оцінити всю міць води.
