7 березня, у переддень святкування Міжнародного жіночого дня, у Полтавскому художньому музеї (галерея мистецтв) ім. М. Ярошенка відбулося відкриття виставки сучасного мистецтва від театрального режисера, художника, співака і композитора, Ігоря Миколайовича Калінаускаса,- "Прошло 2000 лет. Лица стерлись, свет остался. Впечатление от "Тайной вечери" Леонардо да Винчи. Дух, Плоть, Кровь."
Проект являє собою масштабний поліптих-інсталяцію, ремінісценцію на знамениту «Таємну Вечерю» Леонардо да Вінчі. Це серія живописних полотен, скульптур, фактично - художня, об'ємна режисура простору, яка є своєрідною «ротацією» емоційних осмислень прославленої роботи.
Ігор Калінаускас: «В библейском контексте кровь тождественна жизни. Время останавливается, и пространство исполняется белым – цветом-символом инобытия».
Відкриття виставки розпочалося з вокального вступу в якому автор проекту, Ігор Калінаускас, виконав одну з головних ролей. Сильний, потужний, яскравий, глибокий, контрастний… він нікого в залі не залишив байдужим. Здавалося, що кожен з вокалістів доносить щось своє… думки, переживання емоції… Дехто з відвідувачів проникся і зрозумів поклик, хтось тривожно чекав закінчення виступу. На мою думку не вдалим був вибір зовнішнього вбрання виконавцями вокалізу (вправа або етюд для голосу без тексту). Українська вишита сорочка відверто «випадала» з загальної картинки вокального твору та виставки сучасного мистецтва в цілому.
Експозиція розташована в залі таким чином, щоб глядач опинявся залученим у внутрішній простір інсталяції. Але бажаного ефекту не було досягнуто, бо через неправильну організацію презентаційного дійства працівниками галереї почали перегляд експозиції з завершального етапу виставки- серії живописних полотен із зображенням самої таємної вечері. Картини представляють собою обличчя апостолів і Христа в момент Біблійної сцени Таємна вечеря. Але за 2000 років їх обличчя стерлися і залишилося тільки світло, яке і зобразив художник. Скульптури, які показують світло апостолів, стіл Таємної вечері, надруковані слова Христа «І один з вас зрадить мене», що були вимовлені в момент таємної вечері та артефакт – Чашу Грааля, що охороняється під товстим склом. Глядач почав огляд інсталяції «з кінця». Багато відвідувачів не зрозуміли концепцію скульптур, їх місця в експозиції, а лави і стіл використовували для відпочинку та розмов про щоденне.
Про експоновану роботу Ігора Миколайовича говорила директор художнього музею Курчакова Ольга Миколаївна. Потім виступав Архиєпископ Полтавський та Кременчуцький Федір, що намагався через біблійну повість донести глядачам думку чи то про ідею інсталяції Ігора Калінаускаса, чи то фреску Леонардо да Вінчі, чи то про події 1933(Таємна вечеря відбулася 1 квітня 1933 нашої ери за Юліанським календарем) загалом.
Підводячи підсумок хочу привітати Полтаву та її жителів зі святом 8 березня. Побажати всім мамам, бабусям, донькам, дружинам, дівчатам гарного настрою, жіночого щастя, веселої вдачі та щирого кохання.
Запрошую всіх відвідати та оцінити в «Полтавскому художньому музеї (галерея мистецтв) імені М.Ярошенка» по вул. Фрунзе,5 переосмислення знаменитої «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі у виконанні Ігора Калінаускаса. Експозиція триватиме з 7 по 22 березня.
Про художника: Художник Ігор Калінаускас живе і працює в декількох європейських містах, одним з яких ось уже 20 років є Київ. Його роботи були представлені на більш ніж 25 виставках у галереях та художніх інституціях України, Росії та Європи. Ім`я цього митця у світі знають перш за все за сучасні та масштабні проекти. Найвідоміший серед них - «Тайна Вечеря», епатажний проект, вартістю в 1 млн. євро, який приніс міжнародну славу митцю. Його представлення відбулося у легендарному музеї Леонарда Да Вінчі в Мілані. А от приборкати арт ринок Лондона він зумів завдяки вражаючому сучасному перформенсу в Саатчі, Швейцарію – виставкою “Мандруючi Зiрки», Мiлан – виставкою «Таємна вечеря: Дух. Tiлo. Кров», Москву – безліччю ультрасучасних арт проектів (Мiстерiя часу, Простір первинного, та iншi).
Ігор Калінаускас – член міжнародної академії мистецтв Vesuvian (Італія), золотий призер ордена Франца Кафки, член академії Мазарека. А от за першим фахом – театральний режисер. Як постановник працював в Україні, Литві та Росії. Ще з дитинства митець відчув не аби який потяг до пізнання людини та світу. І це мотивувало його самореалізовуватися все далі й далі. Нині Ігор Калінаускас відомий художник, психолог, науковець, митець, музикант, письменник. Він розробив власну методику саморегуляції людини. Написав багато книг про людину та світ. Є учасником унікального дуету вокальних імпровізацій ДУО ЗІКР і художнім керівником театру вокальних імпровізацій «Голос вогню».
Темою проекту Ігоря Калінаускаса «Пройшло 2000 років. Обличчя стерлися, світло залишилося» стало враження від шедевра Леонардо да Вінчі «Таємна Вечеря», якому вже понад 500 років. У свою чергу, фреска Леонардо відсилає нас до подій, ще більш віддаленим у часі. Однак інсталяція Калінаускаса, темою якої стали біблійний сюжет і стародавня фреска, зачіпає одну з найактуальніших проблем сучасного мистецтва, відображає смутні, але від цього не менш важливі потреби сучасної людини.
Ще недавно здавалося, що, йдучи шляхом технічного прогресу, можна вирішити всі проблеми людства, відповісти на всі його запити. Сьогодні стає все більш очевидним, що це не так - і все більш виразно відчувається потреба в певних духовних сенсах, що виходять за рамки філософії суспільства споживання. Пошуки ці складні тим більше, що багато офіційні релігійні інституції в тій чи іншій мірі перестали бути актуальними. У цій ситуації мистецтво пропонує свій, особливий шлях, простір пошуку нового значення: практику індивідуального діалогу з духовним початком, спробу дати особисту відповідь на глобальні питання.
Цей шлях вимагає від митця не тільки граничного зосередження, але й пошуку нових форм виразності. Тут може допомогти розкутість, свобода від класичних канонів ремесла. Так склалося, що Ігор Калінаускас ніколи і не був скутий. Калінаускас - не професійний художник, за його власним свідченням, він свідомо відмовився від вивчення класичної живописної школи. Замість цього він сам знаходив, «створював» свою техніку живопису. Ця свобода, особистий авторський почерк, безсумнівно, допомогли йому в роботі над проектом. Не випадково одне з основних напрямків непрофесійного мистецтва у всьому світі - релігійна тема, що трактується дуже по-різному.
Поліптих-вівтар в кінці залу, колони-фігури ангелів, фланкуючі імпровізований неф. Величезний білий стіл в центрі, покликаний «наблизити» біблійні події, дати відчуття сучасності відбувається. Найважливішу роль у проекті грає музичний ряд: імпровізована вокальна медитативна практика у виконанні дуету «Зікр» (Ігор Калінаускас, Ольга Ткаченко). Художник пропонує закінчений синтетичний простір - по суті, якусь модель храму.
Однак проект піднімає і ще один серйозний аспект. Іконою в цьому імпровізованому «храмі» стає витвір мистецтва. Ротації «крові Христа» і духовні портрети апостолів збираються в якийсь величний іконостас - інсталяція стверджує саму роботу Леонардо в якості об'єкта поклоніння.
Ігор Калінаускас довго виношував ідею цього проекту, у нього було безліч різних планів і варіантів його демонстрації. Один з найбільш радикальних передбачав будівництво спеціального павільйону на одному з Київських звалищ. Частиною проекту була роздача безхатченкам - неминучою для такої локації частини відвідувачів - хліба і молока на виході з павільйону. У якомусь сенсі це - причащання мистецтвом. Можливо, за версією Калінаускаса, краса в черговий раз покликана врятувати світ?
Інформацію для статті було використано з каталогу до арт-проекту 2012 року «Eternal light».
