Символи є у всьому, просто не багатьом і не завжди вдається пов’язувати певні речі з нашого повсякденного життя-буття.
Символи тотальні і лише хронічна людська нездатність зауважувати знаки і прояви робить з такого простого і важливого явища щось на зразок епізодичних осяянь-інсайтів.
Символи завжди і щоразу красномовні, та людські обмеження залишають мало шансів на розуміння ще однієї, іноземної для більшості, мови.
Символи – передумова і наслідок пізнання природи явищ, в тому числі і самої людини.
Спостереження за проявами символів і усвідомлювання їх значення – метод прийняття життя, особливо у ті часи, коли важко зрозуміти, що ж відбувається, а брак інформації породжує страх перед майбутнім.
Наслідком для спостерігача має бути заспокоєння і поява відчуття безпеки: все йде так, як має йти.
Раптове погіршення погоди у день проведення референдуму в Криму не що інше, як черговий прояв єдності світу. Процес відділення півострова, неважливо, законний він чи ні, настільки масштабний, настільки ж і красномовний: охолодження стосунків, прохолодні емоції, «мороз по шкірі» від передчуття війни, тремтіння через відривання по живому частини організму.
Але для чого ж природа посилає нам настільки очевидні сигнали?
Вочевидь, все що відбувається має бути саме зараз і з нами, саме з цими країнами і народами і природа одностайна з людьми у оцінці останніх подій.
Та водночас її повідомлення ще і в тому, що все під контролем, явища синхронізовано, процеси йдуть.
Все стало наслідком наших реакцій та емоцій, величезна хвиля цунамі, викликана небаченим спалахом ментальної людської активності прокочується Україною, Росією, а кола від неї розворушили і світовий океан.
Але, якщо спробувати керуватися запропонованою ідеєю та сформувати нове відношення до подій на основі бажаного стану речей, можна не тільки привести себе до стану спокою, а і безпосередньо та активно вплинути на перебіг подій. Заспокоєння не дасть волю негативним емоціям, а наше бачення вирішення ситуації, особливо якщо до процесу підключиться багато людей, змінить сьогоднішню реальність.
То що ж ми, більшість українців, і не тільки українців, хочемо насправді? Миру і спокою, добробуту для себе та інших, щастя собі, дітям і всім людям на землі.
Мине трохи часу, і всі ми побачимо зовсім інші знаки, які пошле нам природа, і будемо знати, що це ми вплинули на світ, щоб він став трохи теплішим і лагіднішим.