«Цой живий» - так буде доти, поки його пісні лунатимуть у душах його фанатів. Із року в рік по всім країнам СНД і не тільки фанати гурту «Кіно» влаштовують вечори пам’яті артиста. Полтава не стала винятком. Хоча бажаючих згадати легендарного музиканта нажаль стає все менше. Та і самі музиканти зізналися, що Цой для них - легенда, але фанатично до його творчості не ставляться.
Цьогорічний концерт пройшов тепло, але без особливого ентузіазму. Слухачів зібралось не багато – переважно дорослі. Із молоді були хіба що самі музиканти.
Першими виступали гурт «Сестра Керрі». Вони виконали «Кукушка», «Красно-желтые дни»,«Место для шага вперед», «Апрель» та декілька власних композицій. У їх виконанні Цой звучав не надривно, а вдумливо та по-«керрівськи» романтично.
Євген Ковтун, соліст «Сестри Керрі» розповів, що майже не слухає гурт «Кіно». Його улюблена пісня – «Место для шага вперед»:
- Я не заядлий фанат – більше люблю західну музику. Але у Цоя достатньо багато класних пісень. Ми завжди їх співаємо із друзями. Цой – один із героїв, що залишаться з мною назавжди, як Серж Танкян із System of a Down, як гурт Metallica, Чайф, Наутилус Помпилиус.
«Отдел кадров» обрав для виконання більш драйвові пісні. Такі як «Доброе утро, последний герой», «Раньше в твоих глазах отражались костры», «Бездельники», «Алюминиевые огурцы», «Восьмиклассница». Особливо потужно прозвучали «Алюминиевыее огурцы» у сольному виконанні соліста гурту Сергія Сувальського. А від пісні «Костри» побігли мурашки по шкірі. «Отдел кадров» підійшов до триб’юту із усією серйозністю. Кожна пісня звучала із характерною для них легкістю та надзвичайною енергетикою.
Сергій Сувальський розповів про підготовку до концерту:
- Готувалися швидко. Пісні «Кіно» взагалі-то ідуть у розріз із нашим репертуаром, тому ми робимо їх спеціально до концерту пам’яті. Я погано знайомий із Цоєм – у юності його не слухав. Але для концерту я кожен раз ретельно знайомлюся із матеріалом – слухаю дома,у машині. І тоді починають з’являтися ідеї аранжування. Це важко, адже не стоїть задача переграти Цоя, а хочеться виконати по-новому.
А «Восьмиклассница» пролунала так грайливо, наче її виконувала не Аліна Ярошенко, солістка «Отделу кадров», а сама героїня пісні. Аліна із творчістю Цоя майже не знайома. Співати чоловічу пісню було не зовсім легко.
- Було важкувато, звичайно. Але я думаю, що все вийшло. Загалом, це скоріше мій недолік, що я не слухаю Кіно. У них сильні тексти. Для мене Цой – народний артист, легенда.
До кінця концерту полтавці так і не спромоглися вийти потанцювати. Отак, без танців, особливих овацій та пісень на біс пройшов вечір пам'яті Віктора Цоя, легендарного рок-музиканта.
Чому молодь вже майже не слухає гурт «Кіно», пояснила 40-річна Валентина:
- Віктор Цой – це наша молодість. Він помер ще у дев’яностому, коли більшість теперішніх студентів ще не з’явилась на світ. Звісно, Цой – легенда і досі живе у серцях людей. Та на жаль, із кожним роком все менше і менше слухачів ходять на концерти. Зараз молодь вже має своїх власних кумирів.
Не дивлячись на те, що ера гурту «Кіно» поступово затихає, Цоя поважають як велику людину.
- У ті часи, коли жив Цой – до речі, він досі живий – його творчість була дуже популярною. І досі його музика не затихає. Для мене це неординарний артист із цікавим життєвим шляхом. Геній, якого признали, - прокоментував Дмитро, музикант.
До речі, до творчості Цоя у нашому місті ставляться досить неоднозначно. Коли активісти розмалювали стіну на честь артиста, через два тижні її замалювали іншим графіті . Художник навіть сам зізнався, чому так вчинив. Відновити уже ніхто і не намагався. Невідомо, чи то забракло матеріалів, чи то ентузіазму...
Нагадаємо, Віктор Цой, засновник та лідер гурту "Кіно", загинув у автомобільній катастрофі 15 серпня 1990 року. Кожен рік фанати влаштовують зустрічі та проводять фестивалі. А фраза "Цой жив" стала не менш легендарною, ніж сам артист. ЇЇ можна побачити чи не на кожному паркані.