В оспіваній Миколою Гоголем Диканьці 9 травня було людно, як ніколи. Цього дня у бузковому гаю, який розкинувся на околиці селища, відкрили традиційний фестиваль.
У Диканьці почав квітнути Бузковий гай. Фото Ольги Матвієнко
«Пісні бузкового гаю» вже півстоліття збирають у мальовничому куточку Полтавщини гостей із усієї України. Так і цього року якраз до початку цвітіння бузку організували фестиваль.
Перше, що зустрічало гостей, – пісня. На місточку, який постягається вздовж озера співають бабусі. Це – колектив «Горлиця» із села Василівка Диканського району. На запитання, чому не на головній сцені, говорять, що і тут комусь співати треба. Перехожі їх знімають на відео і дякують за пісні. Багато жінок із колективу співають вже більше сорока років.
– Скрізь співати потрібно, людей розвеселяти, – говорять жінки. – Сюди приїхали не всім колективом. У нас є такі учасниці, які із ціпками тільки можуть ходити. То відспівали сьогодні вдома, на мітингу до Дня Перемоги.
Колектив «Горлиця» із Василівки. Фото Ольги Матвієнко
Не дивлячись на похмуру погоду, за враженнями та красивими фото на фоні бузку приїхали декілька сотень людей. До зустрічі гостей добре підготувалися: неподалік головної сцени розгорнули свої намети та ятки майстри не тільки з Полтавської, а й інших областей. Тут могли знайти вироби до душі найвибагливіші туристи: вінки, кераміка, картини, магніти, прикраси та інше. Пасічники привезли мед та медовуху. Звичайно, що найбільш затребуваним і актуальним на святі став мак. Ним прикрасили обручі, брошки, повплітали в намисто і браслети. Традиція, яку започаткували в Україні лише минулого року, судячи із кількості людей із квітами пам’яті на одязі та у волоссі, добре прижилася.
Мак пам’яті. Фото Ольги Матвієнко
Читайте також: У Полтаві відзначили 70-річчя перемоги
На святі в Диканьці майже не відчувається тривога, що зараз країна ще по суті живе в очікуванні перемоги. Майстрині говорять, що не дивлячись на те, що відбувається на Сході, людей приїхало не менше, ніж завжди.
– Вже років п’ять поспіль приїжджаю сюди, – говорить художниця Наталія із Полтави. – Не сказала б, що людей менше. Здається, що людям іноді саме таке свято і потрібне зараз, щоб перепочити, відволіктися.
Все ж про близькі воєнні дії була згадка і там. На території фестивалю скрізь стояли скриньки для збору допомоги воїнам АТО.
У містечку майстрів презентував тематичну експозицію до Дня Перемоги місцевий краєзнавчий музей. Її частиною став і доволі сучасний експонат – прапор від бійців АТО. Його привіз із однієї із поїздок на Схід диканський волонтер.
Прапори передали бійці АТО. Фото Ольги Матвієнко
Чи не найпопулярнішим частуванням на святі, не враховуючи традиційного шашлику, став дивень – здобне тісто, запечене на довгій тростині. Із такою їстівною палицею був ледь не кожен другий на фестивалі.
– Ми приїхали із Дніпропетровська. Дивень – страва із весільної традиції Дніпропетровщини. Їх роздає наречена перед тим, як на неї надягають хустину на знак того, що перестає дівувати, – розповіла Людмила. Вони із чоловіком минулого року із дивнями об’їздили Харківську, Дніпропетровську і Полтавську область. Таким чином на різних фестивалях знайомлять людей із давньою традицією.
Дивень – частина весільного обряду на Дніпропетровщині. Фото Ольги Матвієнко
– Українська мова, культура – це є основа української державності. Скільки ми будемо до цього по-синівському до цього ставитися, зберігати все це, то стільки буде розвиватися українська нація. На цьому базується наша нація, – розповів Петро Ворона, голова Полтавської обласної ради. Його ми теж зустріли на фестивалі.
Він зазначив, що такі фестивалі проходять у різних районах області і є неоціненним вкладом у збереження культури. При чому таким, який не вимагає значної фінансової підтримки області. Щоправда жінки із колективу «Горлиця» із ним би не погодилися. Адже колективу, щоб розвиватися і виховувати нових співачок, їздити на такі фестивалі не вистачає саме фінансової підтримки.
