Якщо на затишних вуличках в містах Західної України почуєте ніжний і сильний водночас жіночий спів, вам скажуть, що то – голос перлини Львова. Саме так "західняки" називають українську співачку Ірину Федишин. Нині щаслива мама при надії упевнено підіймається сходинками популярності угору.
Ірина Федишин. фото надані співачкою
– Іро, Ви стали досить відомою та популярною відносно недавно. До цього вас як співачку знали переважно в Західній Україні...
– Я дуже люблю свою роботу, багато працюю у студії, сама пишу пісні, часто гастролюю. У доробку 4 альбоми, чимало відеокліпів. Та найприємніші моменти це повні зали глядачів на сольних концертах.
– Досі були знана як виконавиця пісень із народним колоритом. Нині працюєте більше в напрямку поп-музики. Чому вирішили змінити стиль?
– Я працюю в тому напрямку, який є близький до душі і в якому мені комфортно. Люблю різну музику. Сьогодні є настрій заспівати українську народну пісню, а завтра заспівати щось динамічне і відірватись на відкритій площі з молоддю. І так формується мій репертуар, який дуже близько відповідає внутрішньому моєму настрою. Тому коли співаю пісні, відчуваю себе справжньою на сцені і не лукавлю перед прихильниками.
– Зараз багато артистів їздить в зону АТО із концертами…
– Як і всі, роблю усе можливе від себе, щоб підтримати нашу армію. Їжджу з концертами до хлопців, частину коштів зі своїх сольних концертів теж віддаю на АТО. Перейнявшись усіми цими подіями, написала пісню «Прошу в неба». Відчуття після таких концертів важко описати і відчути їх на будь-якому іншому концерті неможливо.
Топ-5 львівських особливих місць від Ірини Федишин
Львівська опера, площа Ринок, Високий Замок, храми міста, одна з кав’ярень у старовинній частині міста.
– Що знаєте про Полтаву? Деякий час тому були у місті з концертною програмою. Чим вразила духовна столиця України?
– Коли приїжджаєш з концертом, ознайомитись з містом часто не має часу. Але я відчула привітність і гостинність мешканців міста. Приємно було бачити повний зал щирих прихильників моєї творчості. А ще у вас дуже смачні галушки!
– Знаю, що з 13 років ви вели концертні програми. З дитинства знали, що будете артисткою?
– Завжди хотіла співати і робила цю справу,так, з дитинства. Але ніколи не загадувала на перед. Як Бог дає, так і має бути.
– 10 років тому ви увійшли до півфіналу національного конкурсу Євробачення. Чи не плануєте все ж таки взяти вершину пісенного конкурсу, заявити про себе на увесь музичний світ.
– Звичайно подумуємо над цим. Для цього потрібно, щоб все склалося .Недостатньо мати пісню та шоу. Ще потрібно схилити та переконати відповідну комісію, яка направляє на цей конкурс. В попередні роки це було важко, а зараз не час. Крім того багато роботи в Україні. Але з часом усе можливо.
– В 2013 році здобули нагороду на «Українській пісні року» за композицію «Україна». Ваше ставлення до політичної ситуації в державі?
– Приємно, що мою творчість помічають та ще й нагороджують. Пісня «Україна» особлива у моєму репертуарі, адже вона про щирих та гостинних людей, які люблять свою землю, свою країну. Дуже люблю свою державу і не можу стояти осторонь подій. Одним словом – я завжди зі своїм народом.
Про Росію
– На російську сцену запрошують? Чи відмовилися б ви від російської нагороди?
– Не хочеться бути гучнослівною, тому що російських нагород ніхто не пропонував. Але у цьому житті є речі які вищі будь яких нагород. Це любов до своєї землі, підтримка свого народу, своїх друзів, рідних. Можна вибрати все на світі, але Матір і Батьківщину не можна вибирати. Як можна продати своє рідне і найдорожче в замін на нагороду чи фінансову вигоду? Це ж як продати душу нечистому. Як на мене, то сумління потім все одно загризе.
– Ви виконавиця україномовних пісень. Чи плануєте співати російською?
– Ні, не планую. Російського продукту дуже багато на ринку, а от українського людям не вистачає. Не відкрию великий секрет, коли розповім, що потрапити до топових ефірів з україномовним продуктом - було раніше практично майже не можливо. В нашій країні, на жаль, програмні директори орієнтуються на російську естраду. Тому, потрібно в україномовному варіанті подавати щось таке сильне та рейтингове, щоб схилити редакторів на свій бік. Нам вдалося потрапити з піснями «Калина» та «Долоньки» майже на усі мережеві радіостанції, серед яких і навіть «Русское радио Украина» та «Шансон». А телеканал «Інтер» та ще кілька загально-національних телеканалів самі виявили бажання придбати права на трансляцію моїх концертів «Лише у нас на Україні» та «Україна колядує». Ось так лагідно українізуємо вітчизняні радіо та телеефіри.
– Ви не лише успішна молода співачка, а й мама. Уже маєте сина, у липні має з’явитися йому братик. Як вдається поєднувати родину і кар’єру, яка стрімко росте угору?
– Мене надихає моя сім’я, тому і з’явилась пісня «Малесенькі долоньки». Я щаслива людина, бо маю сім’ю і займаюсь улюбленою справою. А поєдную усе це завдяки надійному тилу – чоловік і батьки.
– До речі, під час першої вагітності не залишали сцену до останніх днів. Зараз теж так плануєте?
– Планую по своїх відчуттях, якщо самопочуття дозволяє, то я працюю. Зараз так і відбувається. Після пологів теж вже заплановані концерти.
– Ваш чоловік, Віталій Човник, теж співає…
– На моїх сольних концертах ми завжди співаємо, це тільки робить концерт ще цікавішим. А в інших випадках – все по обставинах. Переважно, Віталій займається іншою роботою. Коли працюю на сцені, він в цей час працює за кулісами. І я знаю, що все буде добре. Він за все подбає: за звук, світло, балет, спецефекти та інші питання.
– Віталій не лише диктор, а й організатор концертів та ваш продюсер. Важко балансувати між поняттям продюсер і коханий чоловік та батько?
– Ні. Я дуже почуваю себе так комфортно. І вже не уявляю по іншому. Так було з самого початку нашого знайомства. Завжди і у всьому разом. Коли часом у Віталія з’являється якась інша робота не пов’язана з продюсерством та моїми концертами, я спочатку реагую нормально, але через пару днів починаю нервувати. Увесь час тільки коханій дружині або співачці Ірині Федишин. По іншому – ніяк.
Про подарунки
– Знаю історію, що якось після концерту вам подарували величезні букети із жасмину. Згодом виявилося, що прихильники обірвали до останньої квіточки усі кущі місцевого парку...
– Це було вже давненько, але спогади приємні, бо я люблю запах жасмину. Просто на концерті було багато діток, вони є моїми палкими прихильниками. Один хтось показав приклад з гілочкою жасмину – і тут понеслось. Концерти – це завжди нові і яскраві емоції. Багато квітів і подарунків. Дякую усім прихильникам за любов. Одного разу на концерті у Хмельницькому подарували велику картину з моїм зображенням вишиту бісером.
До теми: Шоумен і продюсер Потап: «Моя місія зараз – це діти і все, що з ними пов’язане». Відео
