16 липня – 26 річниця з Дня проголошення Декларації про Державний суверенітет України. Фото – starobogdanovka.zp.ua
Останній етап здобуття Україною незалежності розпочався із прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України, яка мала на меті утвердити «самоврядування народу України».
Історичний контекст прийняття Декларації Декларація приймалася в умовах серйозних дебатів, з урахуванням тогочасних реалій політичного життя СРСР, – йдеться на memory.gov.ua.
Головними чинниками, що вплинули на зміст і час прийняття документу, стали:
а) початок розпаду Радянського Союзу:
- відновлення незалежності Литви та підготовка до цього інших країн Балтії;
- проголошення Декларації про державний суверенітет РРФСР;
б) загострення суспільно-політичної кризи в УРСР:
- поширення концепцій незалежності України, зокрема відродження опозиційною Українською міжпартійною асамблеєю ідеї Української Народної Республіки;
- прагнення місцевих партійних очільників вийти з-під влади Москви.
Значення Декларації про державний суверенітет
Декларація:
- пришвидшила процес розпаду СРСР;
- об’єднала націонал-комуністів та націонал-демократів у парламенті;
- частково задовольнила суспільний запит на політичні зміни;
- сприяла консолідації населення України на основі загальнолюдських цінностей;
- започаткувала сучасний конституційний процес в Україні;
- стала основою для концепції зовнішньої політики України.
На відміну від декларацій інших союзних республік, Декларація про державний суверенітет України була радикальнішою і представляла план дій з розбудови незалежної держави, а не просто розподіл повноважень між центром і регіонами. Водночас, спротив союзного центру та неготовність політичних еліт на взяття відповідальності за самостійний розвиток України призвели до того, що положення Декларації не реалізували в повному обсязі.
