Та незважаючи на це, чимало людей відгукнулись і принесли усе те, що необхідно хлопцям на Сході України.
У жовтій майці -Марина, в сорочці у клітинку- Тетяна.
Акція пройшла учора, 26 липня, о 16 годині.
Оголошення про акцію
Оголошення дівчата повісили кілька днів тому поблизу магазинів, а в суботу вже мала відбутись акція. Жаль, не вказали, хто організатор і своїх контактів. Одні бабусі чекали депутата Бублика, мовляв він організовує збір продуктів і медикаментів. Інші – сторожко несли, адже чули, що уже є махінатори в місті, що діють під виглядом волонтерів. А одна бабця забрала додому принесене.
Та загалом кілька десятків людей відгукнулись на заклик, навіть не думаючи про те, хто саме збирає продукти й медикаменти.
Тож дівчатам навіть довелось викликати вантажне таксі, аби відвезти увесь крам у кабінет 118 в обласну держадміністрацію. Там попри вихідний день прийняли допомогу полтавців і дякували за небайдужість. Охоронці допомогли занести ящики й пакети, а таксист не взяв грошей за доставку.
– Ми думали, що прийдуть небагато людей чи й узагалі прийдуть – хтозна, – розповідає Тетяна.
– Ми з подругою у вівторок дізнались , що привезли до Полтави поранених бійців. Тож вирішили з власної ініціативи допомогти. Знайшли телефон волонтерської ліги, спитали, що потрібно військовим. Не очікували, що відгукнеться багато людей, бо нині тяжко зустріти тих, хто відгукнеться на чужу, спільну біду, – розповіла Марина, волонтерка.
Марина написала й листа для солдатів та офіцерів. А місцева дітлашня захотіла передати малюнки, але це буде трохи пізніше.
Вареники для поранених спричинили акцію
Тетяна Яріна почула про поранених від знайомої – мами кума.
– Вона розказала, що в наш госпіталь полтавський привезли до 30 осіб. У них нічого немає, хочеться й тепла, уваги, домашньої їжі. Накупила вона борошна, захотіла наліпити вареників для поранених бійців. Приїхала туди, дорвалась до палати, вигнала усіх дівчат, нагодувала хлопців і поспілкувалась із ними, – згадує волонтерка Тетяна Яріна.
– Але у госпіталь ми дзвонили, там сказали, що поки що полтавці нанесли усього стільки, що нічого не треба, – запевняє дівчина. Тож ми вирішили зібрати допомогу для армії.
Приносили жителі Червоного Шляху хто що міг, зробили виторг і місцевим магазинам.
– Мені жаль хлопців, які відстоюють нашу територію. Ми їх любимо, бажаємо їм усього найкращого і чекаємо їх живими та здоровими, – Копань Валентина Володимирівна, зі сльозами на очах каже жінка. – Мій знайомий був у полоні, ледь вижив, нині лікується в госпіталів Полтаві. Був поранений у легені. Тому мені ще більше небайдуже до нашої армії, принесла кавовий напій і чай.
Ніна Григорівна Лихошвай ( 77 років) як і дехто з місцевих, хотіли переконатись, куди ж саме піде допомога, аби вона потрапила точно в руки захисників. Тому спостерігала за усім, що відбувалось і лише після того, як дівчата розповіли, куди планують доставити вантаж далі, віддала те, що принесла.
– Я не знаю, кому оце принесла, а хочу передати діткам, які воюють. Треба так, як роблять по селах: приїхала машина з будкою і збирають. А кому оце я зараз віддаю, переживаю і не вірю їм, – казала жінка спочатку.
Тетяна Кіблицька, 66 років, принесла вермішель хлопцям.
– Я вірю волонтерам, молодці!, – говорить пані Тетяна.
Грошей дівчата не брали, хоча були такі, хто хотів і грішми помогти.
У Марини та Тетяни просто бракувало досвіду проведення таких заходів, адже вони зв’язались із волонтерською лігою, а як діяти далі – не знали. Тому коли постало питання недовіри до них, не очікували такого. Та загалом небайдужі допомогли і порадою, куди далі везти крам і власними силами – вантажити та пакувати.
– Чоловік дізнався, куди везти усе це, допоможе дівчатам. Адже вони організували, а далі не знають, що і як. А наша бабуся в цьому знається, вона в партії, знає, де збирають гуманітарну допомогу і ми допоможемо доправити вантаж в ОДА, – каже Анна Жорник . – Учора ми були в госпіталі, там треба було зубні щітки й мило. Думали туди і продуктів іще віднести. А тут виносила сміття і прочитала, що і в нас буде збір. Тож ми вирішили принести сюди, адже на місці більше зможемо принести.
Анна також накупила шкарпеток, забрала й ті, що купила чоловіку (12 пар), мовляв, йому докуплю, а хлопцям на війні потрібніші.
Анна додала, що уже ходила по Червоному Шляху жінка і збирала допомогу біженцям, а коли її запитали, хто вона і більше детально розповісти про мету, то та хутко зникла. Тому полтавка розуміє, що люди із недовірою поставились до дівчат-волонтерок.
Нині в ОДА вихідний, а завтра обіцяли відправити гуманітарну допомогу організовано, як роблять це постійно.
Автор – Ніна Король
