Фото www.day.kiev.ua
Народжений у 1918-му, коли Україна виборювала незалежність, сиротою-підлітком звідавши жахітливі муки й видива голодомору 33-го року, юнацьким гострим розумом і зором прозрівши у зловісні ночі 37-го, беззастережно підставивши молоді студентські крила під мінометну чергу найбільшої світової війни, у 28 літ ставши живим класиком і перейшовши вогонь, воду й мідні труби слави, перетертий на жорнах заздрісних зубів і постійно конвойований системою, принижуваний улесливими ненависниками, ранимий і прощаючий, проникливий, знаючий, точний, уважний до всього і всіх – він тільки тепер відкривається нам у всій своїй повноті.
Олесь Гончар – сущий. Він з нами. І навіть на нашу сльозу відгукується він тихим усміхом, як усміхаються небові поля Полтавщини та Придніпров’я. Гляньте в небо України – в ньому Гончареві усміхнені птиці…
Нагадаємо, Олесь Гончар народився 3 квітня: для полтавських школярів провели літературний вечір
