Заступник редактора «Української правди», який прийшов у це видання за кілька днів до зникнення Георгія Гонгадзе, є автором десятків (якщо не сотень) резонансних розслідувань про корупцію у вищих ешелонах влади..
Окрім роботи над інтернет-публікаціями Лещенко ще й автор книг. Перша – «Американська сага Павла Лазаренка» – була видана минулого року. Тепер же світ побачила книга про ще одіознішу постать – Віктора Януковича.
Загалом, це 247-сторінковий опис жадібності колишнього Президента України. Майже кожна публікація спирається на документи, які не встигли знищити при втечі Януковича, і численні джерела з тих чи інших структур.
Книга містить і багато публікацій, які розміщувалися на сайті «Української правди». Але є там і нові, не бачені українською публікою розслідування. Відношення старих і нових текстів – 50/50.
«Межигірський синдром» не стосується одного Януковича. Це діагноз всій владі тогочасного режиму. Відкривається книга розділом «Український олігархат» з розповідями про Ахметова і Коломойського, Бакая, Тимошенко і Фірташа, Пінчука і сина Януковича, Олександра.
Сергій Лещенко (фото – ipress.ua)
Наступний розділ розповідає про відносини екс-Президента з донецьким кланом, судимості і життя головного «регіонала» після Помаранцевої революції.
Розділ «Межигір’я» розповідає про всі ті корупційні схеми і зловживання, які допомогли Віктору Януковичу отримати бажану територію і збудувати там одну з найзаможніших світових резиденцій.
Останні дві частини – про схованки фінансів «регіоналів» на Заході і злочини цього політичного режиму.
Наприкінці книга містить таблиці з переліком всіх будівель на території резиденції, автомобілів, поголів’я тварин і птиць.
Читати книгу, безперечно, цікаво і необхідно. Сергій Лещенко у своїх розслідуваннях глибоко занурюється в аналіз того, чому саме до влади змогла прийти така людина і яка система змогла створити її. «Межигірський синдром» показує наших політиків без гарної телевізійної картинки, без текстів професійних політтехнологів, опираючись майже виключно на документи.
Наразі Сергій Лещенко на 180° змінив своє професію і став народним депутатом. Але все ж таки хотілося б від нього нових розслідувань. Журналістів такого рівня в Україні дуже мало.
Цитата з книги: «Визначальними рисами олігархів в Україні є різнокаліберна колекція атрибутів, які визначає їхній статус і вплив. Цей набір складається з медіа-активів, футбольних клубів, церковних зв’язків, приватних літаків, депутатських мандатів, колекцій мистецтва. Разом із значними грошовими ресурсами, це дозволяє впливати на суспільну думку в країні, а далі – заробляти гроші через політику, створюючи замкнений цикл збагачення».
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»
