10 років тому Сергій Вікторович поїхав зі своїм другом на схід України. Тоді це була подорож містами і містечками, де в часи постійної зміни влади отаман Нестор Махно намагався впровадити анархізм. З того, звісно, нічого не вийшло, але ця територія і стала одною з головних героїв роману Жадана.
Твір доволі ностальгійний. І це не дивно, адже сам письменник родом з цих місць – невеличкого містечка Старобільська Луганської області. Жадан згадує тут своє дитинство, розповідає про батька-водія.
Особливо цікавий розділ «Мої вісімдесяті». Вокзали і лікарні, стадіони і поштові відділення, гаражі і гуртожитки, картини і дороги – все це пролинає перед читачем з особливою динамікою. Таке враження, що автор жене під сотню кілометрів за годину на автомобілі і розповідає про своє минуле.
Авторський стиль Жадана у 2004-ому трохи відрізняється від теперішнього. Тоді письменник не боявся використовувати довжелезні речення, у яких нагромаджував думки, деталі, спогади, мрії і передбачення – все те, що зробило його улюбленим автором української читаючої молоді. Зараз же його стиль став трохи спокійніший, речення – коротші. Напевно, щотижневі колонки для інтернет-видань і спроби втримати увагу сучасного читача відіграли у цьому роль.
Цю часткову зміну стилістики можна виправдати і тим, що Жадан росте. Через 10 років після створення «Anarchy in the UKR», у 2014 році, Сергій Вікторович написав додатковий розділ – «Луганський щоденник». Письменник поїхав по тих самих місцях, що і в минулому. Але тепер на цих територіях панувала тривога.
Звісно, що частково цей додатковий розділ – маркетинговий хід, який підвищить актуальність давно написаного тексту і водночас зверне увагу на новий. Крім того, якщо 10 років тому «Anarchy…» видавало «Фоліо», то тепер цей твір продає «Клуб сімейного дозвілля».
У «Луганському щоденнику» Жадан показує життя на окупованих територіях. Він говорить з людьми, що лишилися тут жити, вислуховує їх політичні погляди і сумніви. Через весь текст проходять думки автора про свободу, про те, що вона значить для людини і навіщо потрібна.
Книгу варто читати. По-перше, її автор – один з найвизначніших письменників України нашого часу. У грудні 2014 року Сергій Жадан отримав Jan Michalski Prize – престижну швейцарську премію а також 51 тисячу доларів. По-друге, ці тексти зараз вкрай актуальні.
Цитата: «Свобода дається нам від народження й супроводжує нас протягом цілого життя. Тому всьому доброму в цьому житті ми завдячуємо саме їй. Усьому поганому, до речі, теж».
Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus
