За крадіжку майже 100 тисяч і погрозу міліціонеру зброєю чоловік отримав лише три роки умовно, фото з сайту mvs.gov.ua
6 листопада 2014 року, приблизно о 13. 17, звинувачуваний, попередньо домовившись із двома невідомими особами та надягнувши шапку з прорізами для очей та рукавички, проник зі співучасником до приміщення ПП «Перспектива М», що на вул. Серьогіна, 7. Утримуючи бухгалтера-касира підприємства, зловмисники вкрали гроші – 95 700 гривень.
Нагадаємо, після пограбування злодії перелізли через паркан та, тікаючи, випадково натрапили на кінологів.
Підсудний свою провину визнав частково, зокрема погодився у трактуванні його дій як грабежу, але заперечив, що його вчинок можна кваліфікувати як розбій. Також розкаявся, матеріальну шкоду компенсував повністю.
4 березня служителі Феміди призначили покарання 34-річному полтавцю у вигляді трьох років випробувального терміну. Дивно, що, виносивши вирок, вони не звернули уваги на те, що на судовому засіданні доведено, що звинувачуваний чинив опір працівникам правоохоронних органів під час виконання покладених на них службових обов’язків щодо охорони громадського порядку та завдав одному з правоохоронців легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Зокрема, одна з присутніх на засіданні суддів вважає, що суд безпідставно призначив чоловіку покарання із застосуванням ст. 75 КК України, зіславшись на те, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливі без його ізоляції від суспільства.
На її думку, суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а до обставин, що пом’якшують покарання, належать ті, які не повинні враховуватися, а підсудний вчинив злочини за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, які належать, відповідно, до тяжкого, невеликої та середньої тяжкості.
Поведінка обвинуваченого в суді зовсім не свідчить про його щире каяття та прагнення стати на шлях виправлення.
Звичайно, відсутність претензій потерпілих, наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини повинні бути враховані під час визначення строку покарання.
Суд також не взяв до уваги, що звинувачуваний – непрацююча особа та вчинив корисливий тяжкий злочин. Крім того, безпідставно оприлюднена лише позитивна характеристика підсудного, складена за час його перебування в СІЗО, однак зовсім не звернули уваги на характеристику за місцем проживання, а також на перебування чоловіка на обліку в наркологічному диспансері з приводу комбінованого вживання наркотичних засобів та наявність у нього синдрому залежності.
Служителька Феміди вважає, що підсудного слід визнати винним за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з його реальним відбуттям у межах санкцій, установлених зазначеними статтями.
