У Грузію переймати досвід реформ нещодавно відбула делегація представників Українського об’єднання УКРОП. Серед 5 обраних був і лідер полтавського осередку Сергій Соловей. Про те, що вразило його у цій країні найбільше, він розповів «Колу».
Українців люблять…
– Ставлення до українців у Грузії дуже хороше. Грузини кажуть: «У нас два братні народи у світі – українці та поляки». Усі – від продавця на ринку до парламентарів – згадують, як Ющенко з Саакашвілі та Качинським стояли на площі у Тбілісі, коли російські танки були у передмістях столиці Грузії 2008 року. Тоді вночі до Тбілісі прибули президенти Литви, Латвії, Естонії, України та Польщі, зібрався величезний мітинг на 200 тисяч осіб, на трибуну вийшли шість президентів і всю ніч стояли як живий щит, доки десь тривали переговори на рівні США, щоб Росія таки не брала Тбілісі… Грузини кажуть: «Ми не знаємо, як ви ставитесь до Ющенка, але для нас він – взірець справжнього чоловіка». До Тимошенко, до речі, гірше ставлення. Кажуть, що в час, коли під Тбілісі танки стояли, вона у Москві з Путіним жартувала.
… але українську мову знають погано
– Українську мову грузини здебільшого не розуміють, говорять російською. Це більше стосується старшого покоління. А от люди до 30 років чудово знають англійську. Її у школах із першого класу викладають. Урок – щодня. Адже у Грузії вільне володіння англійською – необхідна умова для отримання роботи поліцейського або держслужбовця.
Найбільше грузини довіряють поліції…
– У рейтингу довіри до інституцій на першому місці у грузинів – довіра до поліції. Їй довіряє 86% населення. На другому місці у цьому рейтингу – церква, потім – армія. Там поліцейські налаштовані не покарати, а допомогти. Наприклад, нетверезого на вулиці затримують і відвозять додому. У перший клас дітей на урочистій лінійці веде класна керівничка і поліцейський. Щоправда, поліцейські там трохи не такі, як у нас. У нас – молодь, у них – люди старшого віку, років по 40.
Типове відділення поліції у Грузії. Фото надав Сергій Соловей
… а от Саакашвілі – краще нехай залишиться у нас
– Грузія до 2003 року: електрика у столиці – двічі на тиждень, з кожного вікна стирчить «буржуйка» – газу нема, водопостачання нема. Корупція, інфляція тотальні, інститут «злодіїв у законі» – головний інститут вирішення питань у країні. За 12 років Саакашвілі вдалося зламати хребет тотальній корупції. На цю тему я спілкувався з усіма: від продавця на ринку – до представників парламенту. Всі, абсолютно всі віддають належне Саакашвілі. Проте зазначають: кращий Саакашвілі – той, якого обрали на перший термін. Саакашвілі другого терміну – уже ні, надто захопився закручуванням гайок та переслідуванням політичних опонентів. Із тих розмов, що я чув, то 60% мною опитаних були проти нього, 40% – за Саакашвілі. Але половина з цих 40% зазначає, що хай краще він буде у нас, в Україні.
Сувенірів з України – не треба…
– До Грузії ми їхали з українськими сувенірами – як же без цього? Але по прибутті Георгій Назаров, тимчасовий повірений у Посольстві України в Грузії, відразу попередив: боже збав вручати подарунки в Парламенті чи будь-де. Тому ми нічого не дарували і нам не вручали нічого. Не було ні застіль, ні урочистих прийомів та екскурсій. Тільки робота. У Грузії абсолютно відсутня корупція і це свого роду національна гордість. Від школи, де ніхто й шоколадки вчителю не принесе, – до уряду, де немає корупційних схем. І реформи ці почались, коли президентом став Саакашвілі, з його політичної волі.
…а грузинські реформи варто перейняти
Про реформи у Грузії Сергій Соловей розповідав довго й захоплено. З сумом зауважив, що Україна дуже відстала від Грузії у процесі реформування життя – від чистоти в містах і до просування в Європу.
– Основний принцип реформ – максимально і масово полегшити людям життя. У Грузії низькі податки, їх легко платити і важко – не платити. Закон легко виконувати, а покарання за порушення невідворотнє. Взяла вчителька цукерки, займаєшся репетиторством неофіційно – у тюрму. До речі, при Саакашвілі у тюрмі, під домашнім арештом та на пробації перебувало майже 10% населення. У Грузії є навіть спеціальне міністерство корекції поведінки, тюрми вивели з-під управління ними МВС та Прокуратури.
Усі державні процедури спрощено. Діє принцип екстериторіальності – не треба бігти в установу «за місцем прописки», заходь у центр надання послуг, що найближче.
Нардеп Купрій здає на грузинські водійські права. Тест вважається пройденим, якщо водій набере до 39 штрафних балів. Купрій "проштрафився" на 13. Фото надав Сергій Соловей.
– У Грузії 5 років створювали єдину електронну базу даних. Грузин заходить з паспортом у центр надання послуг – і всі питання вирішують без жодних інших довідок: про склад сім’ї, ідентифікаційний код – не потрібно, все є у базі даних у електронному вигляді. Отримати паспорт під час першого візиту – 30 хвилин. Можна навіть без чиновників оформлювати документи, заповнюєш форму – і з автомата, як чек на касі, отримуєш довідку. Так само – і процедура укладання або розірвання шлюбу. Без часу на роздуми, прийшли – отримали свідоцтво. Заснувати свій бізнес – 10 хвилин – через Інтернет. Спілкування з чиновником зменшено максимально, щоб унеможливити факт корупції.
Хочеш "крутий" номер на авто - плати державі офіційно
У Грузії найвищі зарплати у депутатів та чиновників
– Працювати у поліції, на держслужбі, депутатом – грузинська робота мрії. Депутатську роботу тут оплачують. Депутат міської ради Тбілісі отримує 1 тисячу доларів зарплати – окрім зарплати на офіційній роботі. Грузини кажуть: висока зарплата – не панацея від корупції, це необхідна умова позбавлення від неї. Якщо людина піймалась на корупції – ні вона, ні найближчі родичі ніколи більше на держслужбі й у поліції працювати не будуть. Таким чином уся родина стежить, щоб їхній родич не здійснив порушення, адже тоді дорога у цю професію буде закрита іншим родичам.
Середня зарплата чиновників – 1 тисяча доларів. Чиновник рівня нашого голови облдержадміністрації отримує 3-4 тисячі доларів.
Українська делегація: Андрій Дроговоз (Дніпродзержинська міськрада), Ярослав Гришин (Запорізька облрада), Віталій Купрій (народний депутат), Сергій Соловей (Полтавська облрада), Денис Нестеров (Обухівська міськрада).
«Комуналку» платять усі
Грузинська валюта – ларі, одна з найстабільніших серед колишніх країн СНД. 1 ларі – приблизно 11 гривень. Мінімальна зарплата – 650 ларі. Пенсія – 100-150 ларі для усіх без винятку, на більшу в держави немає можливостей. Прожити на неї неможливо, тому пенсіонери працюють.
– Грузини все продали і приватизували. Немає державної медицини навіть. Електрика, газ приватні. Електрику в Грузію постачає російська компанія, газ – казахська. Немає безкінечних чвари, як у нас, – який має бути тариф та скільки дотацій дати «Теплокомуненерго», держава все віддала у приватні руки. І платять усі – пенсіонери, сироти, інваліди. Рахунок надходить один – на газ, воду, електрику. Сплатити треба за все, інакше вимкнуть.
Кобила здохла – злазь. Про ліквідацію зайвого…
«Ніхто, жодна санстанція, краще за власника кафе не стежитиме за чистотою власного закладу. Якщо він хоче, щоб у нього були відвідувачі, – буде чисто й смачно» – ці слова приписують Саакашвілі. Принцип цей у Грузії діє. Тут ліквідували санстанцію, пожежну інспекцію та низку інших наглядових установ. Ліквідували ДАІ (як виявилося, на кількість аварій це майже не вплинуло), ліквідували ЖЕДи як явище: ваш будинок – ваші турботи, організовуйтесь, наймайте приватну компанію, прибирайте, а якщо не буде ладу, до будинку не підключать електрику, газ і воду.
… і про битву за Мішу
Прес-конференція «укропівців» у Грузії супроводжувалася скандалом. Біля прес-центру зібрався мітинг, де українців зустріли свистом, криками «Ганьба!» та «Ви – вороги українського народу».
Давіт Сакварелідзе, заступник генерального прокурора України, написав про цей візит на своїй сторінці у соцмережах: «Надо ведь иметь храбрость приехать в Грузию по заказу олигарха Коломойского и по приглашению российского олигарха Иванишвили (акционер Газпрома и неофициальный «правитель» Грузии) чтобы рассказать в пресс-клубе, который последним и финансируется, какие мы с Михаилом «никчемные реформаторы». Свой заработок от щедрой руки олигарха они, конечно, отработали, хотя на пресс-конференцию и явился всего один единственный телеканал – Имеди ТВ, (контролируемый все тем же Иванишвили) нечего и добавить, кроме красноречивого украинского слова «Ганьба!»
– Коли ми давали у Грузії прес-конференцію, під стінами прес-центру зібрався мітинг і нам кричали «Ганьба!» Преса навіть не слухала нас, хоча ми казали про те, що в захваті від грузинських реформ Саакашвілі! Кому належить прес-центр, я не знав, ми у посольстві попросили – і нам орендувати його. Ніякого Іванішвілі ми не знаємо. А камер було 5 – від усіх провідних каналів. До речі, коли журналісти поїхали, натовп, який щойно скандував «Ганьба!», став значно спокійнішим. Підходили до членів нашої делегації, питали: як там Міша? Ми ж приїхали не по «чорнуху», нас цікавила суть реформ. Не розумію, чому Саакашвілі проти «Укропу», ми не проти нього.
