Робота переможця Андрія Левченка з Полтави
Цього року його назва «Диявольська бензоколонка» одночасно слугує і головною темою для учасників, адже через останні події між Росією та Україною конкурс було вирішено приурочити до дня народження російського президента Володимира Путіна.
1 жовтня на сайті конкурсу карикатур були опубліковані малюнки найкращих художників, які надіслали свої роботи міжнародному журі, котре очолює російський карикатурист Михайло Златковський, – пишуть на сайті radiosvoboda.org. Змагатися за отримання головної нагороди – бронзової статуетки пасічника Рудого Панька, персонажа гоголівської повісті «Вечори на хуторі біля Диканьки», – карикатуристи із 32 країн світу цього року могли в двох категоріях: карикатура і шарж на одного з трьох російських політиків (президента Володимира Путіна, міністра закордонних справ Сергія Лаврова і постійного представника Росії при ООН Віталія Чуркіна). Останні події в Україні, а також гостра тема конкурсу зробили свою справу: учасників було більше, а географія їх проживання стала строкатішою (минулого року у конкурсі брали участь представники 23 країн).
7 жовтня, у день народження президента Росії, оголосили переможців. Перше місце – у Андрія Левченка з Полтави, друге – у Рібера Ганссона зі Стокгольма, і третє – у Сергія Тюніна з Москви.
Організатор Валерій Кругов каже, що, коли п’ять років тому вирішив провести перший конкурс карикатури, його мета була повернути сатиру, яка, за його словами, в останні роки зникла з екранів телевізорів та газетних шпальт. Частково це вдалося. Інтерес до робіт привернув увагу не лише українців, які вже мали можливість подивитися їх на виставках у Рівному, Полтаві чи Харкові, а й болгар. У вересні кращі карикатури минулорічного конкурсу, коли темою було прагнення України стати членом Європейського союзу, виставляли в Будинку-музеї сатири і гумору в болгарському місті Габрово. Водночас Валерій Кругов мріє зробити виставку переможців конкурсу в Росії: не тільки через пов’язану з цією країною темою, але й тому, що в конкурсі традиційно беруть участь російські карикатуристи, в тому числі, і досить відомі.
– Я намагався запропонувати організувати виставку російським карикатуристам, але мені сказали, що зараз це небезпечно. До речі, в Габрово, коли виставку ще не відкрили, але відвідувачів уже пускали, прибігає до мене один з керівників музею і каже: «Ви знаєте, там дві сім’ї з Москви. Вони в такому захваті. Вони кажуть, що таку виставку неможливо побачити в Росії, тому що там найжорстокіша цензура. Можливо, ви їм щось скажете?». Я вийшов, подарував каталог, виданий за підсумками першого етапу конкурсу, «Український вибір». Вони були у захваті. Мислячі люди розуміють, що до чого, і високо цінують карикатуру.
Роботи конкурсантів можна подивитись на сайті radiosvoboda.org
Одна з головних проблем сьогоднішнього російського політичного і громадського життя, особливо після подій у Криму та на Донбасі, – відсутність почуття гумору. Усе стало сприйматися дуже серйозно. Навіть іронічні зауваження, які не потребують будь-яких додаткових коментарів, сприймаються як образа. Це відбувається і на рівні російської влади, і на рівні пересічного громадянина.
– Згоден з цим. До речі, другий конкурс «Диявольська бензоколонка» приурочений до дня народження Путіна, але деякі професійні карикатуристи, які могли б у ньому брати участь, вирішили, що, використовуючи перо художника-карикатуриста, щоб намалювати Путіна, вони ображають Росію. Багато хто вважає, що Росія – це Путін, як вважали подібним чином у сталінські часи. Це жахливо. До складу журі входять професіонали з 8 країн, це зірки. Запідозрити їх у якійсь заангажованості взагалі неможливо. Мені прийшла ідея другого конкурсу о 2:00 ночі. Через добу у мене вже повністю був сформований склад журі. Тут ще який момент цікавий, що ніхто взагалі не відмовлявся. Навіть коли я перший конкурс проводив, до «Євро-2012», то були відмови: часу немає і так далі. Тут немає. Очевидно, я звернувся до людей, які спочатку вже були до цього готові. Менше з тим, я запросив двох найвідоміших карикатуристів, один із них – Михайло Златковський, який стоїть біля витоків карикатури сучасної Росії ще від початку 70-х років.
Він погодився?
– Він погодився відразу. Причому я йому сказав, що конкурс дуже гострий і можуть бути проблеми. Однак він не відмовився. Другий карикатурист із Санкт-Петербурга – Віктор Богорад. Він теж не відмовився. Хоча потім у «Комсомольській правді» вийшла невелика розгромна, в стилі 1937 року, стаття... У такому цікавому наклепницькому стилі. Кореспондент написав, що ми намагалися вийти на Златковського, взяти у нього інтерв’ю. Він відключив телефон». Резюмували вони так: «Цікаво, а хто ж з російських художників наважиться в цьому конкурсі взяти участь?!»
Але ж у першому етапі вашого конкурсу брало участь чимало російських художників.
– Росіяни домінували.
Другий приз, третій приз – це всі російські карикатуристи?
– Так! Причому брали участь практично всі відомі карикатуристи. Сергій Тюнін бере участь і в цьому конкурсі – надіслав свої роботи. Якби малюнок прислали антагоністи, не згодні з нашим світосприйняттям подій в Україні, то у нас немає ніякої цензури. Ми всі розміщуємо. Але надсилали інші карикатуристи... Один навіть попросив опублікувати його роботи під псевдонімом. Я з ним списався і сказав, що не буду озвучувати його прізвище, але анонімні роботи ми не приймаємо. Він попросив, щоб його прізвище не називали.
