Сорочинський ярмарок, який із 1999 року набув статусу Національного, щороку відвідують від 500 тисяч до мільйона людей із усіх куточків держави. Торгувати приїжджають не тільки з інших областей України, а й з-за кордону.
Сорочинський ярмарок зустрів гостей. Фото Андрія Іванова
Сорочинський ярмарок-2015 відкрили 18 серпня. На відміну від попередніх років, перші особи держави у 2014 та 2015 із поважних причин торжище ігнорують. Із неофіційним візитом на ярмарок прибула Наталія Яресько з родиною. А ось обласну владу традиційно представляв голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Головко, його заступник Андрій Пісоцький. Голова Полтавської обласної ради Петро Ворона відкриття пропустив, замість нього був присутній його заступник Володимир Микійчук. Не оминули свято і представники духовенства різних конфесій. Гостей зустрічала організатор ярмарку Світлана Свищева.
На відкритті вшанували пам’ять загиблих в АТО
Офіційне відкриття ярмарку відбулося в етнографічній садибі Хіврі. Сюди перенесли дійство із головної сцени. Присутній привітав Микола Гоголь, організатори свята представники влади.
Відкривали Сорочинський ярмарок колективи із Луганщини та Донеччини. Фото Андрія Іванова
Гасло Сорочинського ярмарку, як і минулого року, передає те, що торжище відбувається у складний для країни час.
– Радість поєднуємо із сумом, бо Україна живе у складні часи і ми не можемо це оминути. Але Сорочинський ярмарок стверджує непереможність нашого українського духу і ми будемо жити. Ми славимо наших воїнів, які захищають Україну на Сході, – сказала Світлана Свищева.
Воїнів, які поклали життя за мир в Україні, вшанували хвилиною мовчання.
До речі, до ярмаркування, зокрема до пісенної частини, долучилися 14 колективів із Луганської та Донецької областей.
– Проводити ярмарок потрібно для людей, і не можна, щоб гинула традиція. Ми у себе в селі Іскра традиційно із 1998 року проводили велике свято Івана Купала, приїжджали і з інших областей, і з інших країн. Але два роки через бойові дії ми не можемо проводити свої свята, – розповідає учасниця народного колективу із села Іскра Донецької області. Великоновоселівський район Донеччини представляють одразу три колективи із Великої Новосілки, Зеленого Гаю та Іскри. Гості з Донеччини напередодні Дня Незалежності України, виступаючи на Сорочинському ярмарку, бажають державі миру.
Загалом на 5 сценах протягом п’яти днів виступлять близько 150 народних колективів та творчих ансамблів із декількох областей – Запорізької, Харківської, Миколаївської, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Житомирської, Сумської, Дніпропетровської та інших.
Очільник області Валерій Головко відзначив, що сьогодні ярмарок має на меті об’єднати людей.
– Об’єднання людей, яке відбувається на ярмарку, дуже важливе, адже наша перемога має дві складові – здобутки у боях на Сході України і здобутки у наших трудових буднях, – наголосив Валерій Анатолійович.
На Сорочинцях Валерій Головко планував купити вишиванки для онуків. Фото Андрія Іванова
Голова Полтавської ОДА зазначив, що наступного року через Уряд ініціюватиме присутність на сорочинському ярмарку усіх областей України, які б представили свої промислові потужності. За його словами, статус «національного» дозволяє це зробити, а особисту підтримку він обіцяє у будь-якому випадку.
Ми хочемо ініціювати через Уряд присутність усіх областей з можливостями промисловими, виробничими. Статус Національного дозволяє це робити, і моя особиста підтримка буде.
На ярмарку збирають кошти на потреби бійців АТО. На центральній алеї ви можете знайти волонтерів Полтавського батальйону небайдужих зі скриньками.
– Зараз є велика потреба і до нас часто звертаються з приводу приладів нічного бачення та біноклів, зокрема артилерія, тактичні наколінники на налокотники, рації, елементарно ліхтарі. На ярмарку волонтери пробудуть 5 днів, – розповів волонтер Дмитро.
На ярмарок приїхали іноземні гості
Не рідкість у Сорочинцях зустріти іноземних гостей. Цього року приїхали звідусіль – представники Малайзії, Грузії, Лівії, Словаччини, Білорусі, Польщі, Великої Британії.
Серед делегацій, які не тільки гостюють, а й торгують – в’єтнамська.
– Ми приїхали із Києва, де 23 роки тому відкрилося наше посольство, тоді, коли Україна здобула незалежність. На Сорочинському ярмарку вперше, але багато чули про Полтавщину, її символи і традиції, – розповів Надзвичайний і Повноважний Посол Соціалістичної Республіки В’єтнам в Україні Нгуен Мінь Чі.
Посол говорить, що в’єтнамському народові, як нікому, близька скрута, в якій опинилася Україна.
– Ми боролися за нашу незалежність та свободу, і разом з нами тоді були Українці. Тут, в Україні, проживають ветерани війни у В’єтнамі. 3,5 тисяч українців боролися у тій війні пліч-о-пліч із нами, тому ми вас підтримуємо, – наголосив посол.
На розвагу публіки чи не найбільше майстер-класів за весь час
Серед відмінностей ярмарку від попередніх на класичне запитання організатори відповідають – майстер-класів чи не найбільша кількість за час існування ярмарку.
Близько 40 майстрів навчають усіх бажаючих своєму мистецтву. Вони розташувалися на Сорочинській площі неподалік Головної сцени та у Містечку майстрів.
Тут можна спробувати себе у гончарстві, лозоплетінні та плетінні із соломи, розписі на тканині, ліпленні свищиків, створенні ляльки-мотанки.
Вчити стародавньому мистецтву гончарування приїхав із Опішні Дмитро Громовий.
– Багато дітей цікавляться моїм майстер-класом, сідають, пробують. Звичайно, більшість для того, щоб сфотографуватися, на пам’ять, – розповів він.
Але зазначає – тяга у молодого покоління до ремесла є. Він один виростив п’ятьох учнів, та і діти в Опішні не перестають захоплюватися справою батьків.
Алла Павленко із Полтавської обласної бібліотеки імені І. П. Котляревського презентує більш сучасний, але не менш популярний вид рукоділля – плетіння з паперової лози.
– Це зараз популярний вид рукоділля, який по суті імітує плетіння з вербової лози, але основним матеріалом виступає папір. Для початку можна брати газети, які по суті є безкоштовним матеріалом. Зі смужок паперу, скручених у трубочки можна плести кошики, вази. Покриті лаком або фарбою ці вироби виглядають, як сплетені із гілля, – зазначає Анна Павленко.
Розпис на страусиних яйцях. Фото Андрія Іванова
У центрі під навісом, де працюють майстри – стіл Наталії Камерської із Карлівського району Полтавської області. На ярмарку жінка показує, як розписувати тканину, але вдома займається більш незвичним рукоділлям – витравлюванням по страусиних яйцях.
– Займаюся цим давно, за освітою художник. Щоб отримати малюк, робиться звичайних розпис воском по яйцю, писачком, як на писанці. Потім занурюємо на десять годин в оцет, який вибирає фарбу. Там, де був віск залишається емаль натурального кольору, а витравлені місяця стають білими, – розповідає майстриня. Говорить, що матеріалу для творчості достатньо, адже навіть на Полтавщині є кілька страуси них ферм.
Давньому ремеслу – ткацтву – навчають дівчата у Містечку майстрів, розташованому на центральній алеї Сорочинського ярмарку.
Станок, на якому працюють, сучасний, але зроблений вручну за старими кресленнями.
– Сплести такий килимок не складно, ми вчимо усіх охочих. Майстер-клас безкоштовний, – говорить Юлія П’ятниця із села Великі Сорочинці.
Взагалі майстер-класи на Сорочинському ярмарку або безкоштовні, або за символічну плату, а виріб залишається у гостя.
Майстри нарікають на дорогу ціну за торгівлю
Головне, за чим приїжджають на ярмарок – колорит. Звичайно, скупитися за цінами дешевшими, ніж на ринку, теж приваблює людей, але більшість приїжджають саме за автентичною керамікою, вишивкою, різьбленням. Але якщо товарів повсякденного вжитку достатньо, то із виробами народного мистецтва ситуація інакша.
Зазвичай, ятки із керамікою, рукоділлям зустрічають відвідувачів при вході на площу, як головна принада та візитівка. Проте останні два роки торговельні ряди тут майже пусті. Минулого року організатори пояснювали меншу кількість майстрів складною ситуацією в країні та тим, що багато хто не зорієнтувався – їхати на ярмарок чи ні. Цього року Світлана Свищева запевняє: учасників утричі більше, ніж минуло річ. Самі майстри говорять – учасників більше, а народних – одиниці. І причина не в складній ситуації в країні, а у ціні за місце.
– Покупців не сказати, що мало, але майстрів цього року мало. Минулого року практично взагалі не було. Ми не нарікаємо, адже нам менша конкуренція, – жартує Ірина. Вони із чоловіком приїхали із Кременчука, продають кераміку тут вже десятий рік поспіль.
– Порівнюючи взагалі з минулими роками, то ярмарок в цілому став гірший. Народним майстрам взагалі дорого торгувати. Ми заплатили майже 4 тисячі за ось два столи. Гроші можливо і відіб’ються, бо товару багато, але нам доводиться піднімати ціну. Люди дорікають, що ми майстри, ярмаркуємо, тож і ціну повинні збивати, але нам потрібно викрутитися – і з місце заплатити, і поїсти піти, – пояснює Ірина.
Вона не єдина, хто дорікає на високу ціну за торгівлю. Раніше на Сорочинський ярмарок приїжджали багато ковалів. Тепер у Містечку майстрів пусто. Коваль із Дніпропетровщини говорять – колеги ярмарок ігнорують, адже справжнє мистецтво, народну творчість тут намагаються замістити тим, що приносить більше вигоди. Зазначає, за місце просили близько 5 тисяч гривень, але по факту взяли менше.
Не дивлячись на пусті прилавки, відведені для майстрів, на ярмарку все ж є що подивитися, послухати, купити. Врешті, протягом років у Великих Сорочинцях зберігається дух національного, самобутнього колориту. Варто лише спробувати його знайти.
