За списком професій, в яких більше немає потреби, звернулись в Полтавський обласний центр зайнятості. Ось, що маємо:
Телефоніст
Завдання телефоніста — за допомогою відповідних технічних засобів, організувати розмову між людьми, розділеними великими відстанями. Основний елемент робочого місця телефоніста — комутатор. Це апарат, в якому змонтовані прилади, що дають змогу одержувати сигнали виклику і відбою, здійснювати зв'язок між абонентами, посилати сигнали виклику у пункт зв'язку потрібного міста.
Кіномеханік
Кіномеханік – це людина, яка демонструє фільми, займається обслуговуванням кіноустановок і кіноапаратури в кінотеатрах різного типу: широкоформатних, стереоскопічних або панорамних кінотеатрах. Здійснює монтаж і заміну кінотехнічного устаткування, технічну перевірку і випробування всіх типів новою і капітально відремонтованою кіноапаратури. У обов’язки кіномеханіка входить технічний нагляд за справністю електромережі й електроустаткування кіноустановок.
Газетний репортер
Газетного репортера замінили журналісти-«універсали». Газетний репортер – працівник друкованого ЗМІ, який передає новини з місця події. Професія залишилась, але звучить інакше. Зі слів очільниці обласного центру зайнятості Катерини Клавдієвої, тепер всі – журналісти, не зважаючи, що це за ЗМІ – теле, радіо, інтернет чи друковане.
Косар
До списку «вимираючих» професій на Полтавщині у центрі зайнятості відносять і косарів (тих, хто косив траву чи збіжжя).
Радіотелеграфіст
Радіотелеграфіст обслуговує техніку зв'язку (військові радіостанції різних систем). У його обов’язки входять установка і підтримка безперервного і надійного зв'язку. Радіотелеграфіст зобов'язаний знати основи електротехніки і радіотехніки в обсязі, необхідного для розуміння фізичних процесів, що відбуваються під час роботи на засобах радіозв'язку.
Друкарки
Професія, полягала у наборі тексту на друкованих машинах. У минулому друкарки передруковували дисертації, академічні публікації і листи, що були написані від руки автором.
Гострильник (точильник) ножів
Професія полягала в умінні гострити ножі й робити це на спеціальному обладнанні. На початку ХХ століття точильників можна було зустріти на ринках. Вони мали свої гострильні, куди часто звертались господині.
Чистильник взуття
Професія, представники якої надають перехожим послуги з чищення взуття. Процес очищення практично завжди виконувався на вулиці. У країнах Заходу чистильників взуття часто називали «взуттєвими чистильниками-хлопчиками» (англ. Shoe shine boy), оскільки виконанням цієї роботи часто займалися діти і підлітки чоловічої статі.
Сажотрус (коминяр)
Давня професія, що полягає в перевірці та очистці каміна, печі, а нині й котла для забезпечення вільного виходу продуктів згорання. Якщо на Полтавщині це, за даними обласного центру зайнятості, «вимираюча» професія, то в цілому у світі – затребувана, щоправда дещо видозмінилась і називається «чистильник димоходів». Раніше сажотрус повинен був не боятися висоти і володіти розвиненим вестибулярним апаратом, щоб не звалитися з даху. По-друге, завжди бути в хорошій спортивній формі. І, по-третє, не мати алергії на дим і сажу, так як деякі роботи доводиться виконувати в буквальному сенсі голими руками. Робочими інструментами з давніх часів були гиря на мотузці, моток дроту, совки та щітки всіляких видів. Вважалось, що зустріти сажотруса – на щастя. Хоча тривалий час сажотрус вважався ізгоєм суспільства.
Конюх
Конюх – це той, хто прибирає й доглядає за кіньми. У його обов'язки входить годування: роздача вівса і сіна, згідно раціонів, напування, чистка коней, в дні перегонів – допомога наїзникові, крім того – всіляка господарська робота у стайні.
Пастух
Людина, яка пасе худобу. Вважалось, що пастух повинен не тільки добре знати час і місце пасіння, а й правила догляду за тваринами, вміти надавати першу допомогу при захворюваннях і отеленнях.
Зі слів пані Клавдієвої, більшість професій нині «витісняє» технічний прогрес, інновації. До слова, якщо у перерахованих професіях на Полтавщині уже немає потреби, то популярними нині залишаються, робітничі й зі сфери обслуговування. Зокрема, слюсарі, трактористи, водії, швачки, кухарі, кондитери, бармени, продавці, менеджери збуту. Також потрібні нині бухгалтери та економісти, у селах – вчителі та медики.