Віктор Зотов. Фото – hmarochos.kiev.ua
15 грудня у Полтаві пройшла лекція відомого київського архітектора, одного із засновників Школи урбаністики CANactions School Віктора Зотова. Вона стосувалася нового українського урбанізму.
Архітектор приїхав до Полтави із власної ініціативи. Представники урбан-платформи «Citylab» допомогли Віктору Зотову в організації події і провели екскурсію містом, щоб він отримав уявлення про Полтаву.
На початку лекції Зотов подякував за запрошення і те, що люди прийшли, хоча подія відбувалась посеред робочого дня.
Студенти CANactions School for Urban Studies. Фото – bzh.life
Урбаніст розпочав свою лекцію з історії, а саме з карти Голодомору 1932-33 років. На цій карті Полтавщина була позначена як область, населення якої зазнало значних втрат внаслідок трагедії. Крім величезних людських жертв, Голодомор вплинув і на вроджені особливості свідомості та поведінки наступних чотирьох поколінь. Віктор вважає, що внаслідок перенесення цієї травми, чимало українців носять в собі страх перед невідомим, у суспільстві багато негативу, що походить саме з 30-х років ХХ століття.
– Я, наприклад, – додає Зотов, – лише друге покоління.
На його думку, частково причиною тієї ситуації, яка склалась в Україні, є саме Голодомор.
Читайте також: Полтавська велоактивістка у Швеції вивчала розвиток міст, культури та сучасного мистецтва
Архітектор говорить, що з того часу, як у Київ «зайшли» великі гроші, слідом за ними прийшли і серйозні негативні явища, які, в тому числі, стосуються архітектури та зовнішнього вигляду міста. Великі гроші – це не лише інвестиції та можливість будувати, розвивати місто. Говорячи про Полтаву, Зотов сказав дещо парадоксальну фразу:
– Сподіваюся, що ці великі гроші дійдуть до вас нескоро.
Із лекції Віктора Зотова
Він має на увазі, щоб Полтава не отримала «київського досвіду» і не була зіпсована так, як зараз виглядає столиця. До слова, Полтава як місто Віктору дуже сподобалась.
Говорячи про зовнішню рекламу, урбаніст зазначає, що вся вона – зло: «І спробуйте мене переконати в зворотньому».
Чоловік розповів, що коли хтось приїздить з-за кордону, то Зотов часто чує порівняння українського з іноземним. Зазвичай радять не порівнювати ситуації «там» і «тут». Але Віктор говорить, що робити це завжди треба, бо «саме порівняння призводить до змін».
Лектор має власне архітектурне бюро, якому приділяє половину свого часу. Другу його частину він вкладає у проект CANaction. Цей міжнародний архітектурний фестиваль Зотов разом із колегами заснував у 2008 році, коли через світову економічну кризу бюро не мало замовлень, але, натомість, у людей була енергія щось робити. Фестиваль проходить раз на рік у травні і вже вийшов за архітектурні межі.
Кадр з фестивалю CANactions. Фото – salon.com.ua
Із приводу суспільних змін, Віктор зазначив, що вони неможливі без використання кращого досвіду (який часто є іноземним).
У Москві є архітектурна школа «Стрелка». Зотов хотів створити щось подібне і в Києві, але часто чув, що суспільство не готове. Проте Революція Гідності, на його думку, довела, що воно якраз готове. Тому у другій половині 2015 року Віктор Зотов з партнерами запустили першу Школу урбаністики CANactions School.
На конкурсній основі набирають від 12 до 20 учнів. З них архітекторами за фахом мають бути не більше половини (зараз, наприклад, у Школі також є філософ, журналіст, ІТ-шник). Це зумовлено тим, що в сучасному світі погляд на місто з суто архітектурної точки зору буде неповним і надто вузьким, наявність же людей з іншим кутом зору на місто є запорукою комплексного бачення. Впродовж 3,5 місяців учні живуть у Києві, навчаючись у найкращих іноземних фахівців з розвитку міст, урбаністів, містопланувальників, які приїздять на запрошення організаторів. Основні принципи Школи: повна зайнятість (іноді включно з робочими ночами і вихідними), навчання через роботу, навчання на успішних прикладах (кейсах) професіоналами з усього світу. Навчання англомовне.
Одним із партнерів Зотова у цьому проекті є Урс Томанн зі Швейцарії. Саме він свого часу розробляв стратегію просторового розвитку та транспортну систему у Вінниці, допомагаючи тодішньому меру, а нині спікеру Верховної Ради Володимиру Гройсману.
Наприкінці навчання першого випуску Школи урбаністики учасники презентують свою стратегію розвитку Івано-Франківська. Наступного року другий випуск буде робити те саме для Краматорська. Третій – дослідить села, селища, невеличкі міста (у тому числі, можливо, й на Полтавщині). Четвертий випуск спробує об’єднати всі попередні здобутки і дослідження.
Зотов вважає, що найважливіше зараз – створити механізми, які дадуть змогу спільнотам активних людей впливати на розвиток своїх міст.
Щодо подальшої долі його студентів Віктор зазначає, що частина з них отримає контракти на роботу за кордоном, декого хочуть взяти у місцеві адміністрації, ще дехто зможе продовжити навчання за кордоном без проходження вступних іспитів. Двох осіб Зотов хоче залишити при наступній Школі.
Навчання у CANactions School платне, хоча воно й не покриває витрат на іноземних професійних архітекторів, які викладають у проекті. Але кращі, на думку організаторів, кандидатури отримають ґрант, який покриває вартість навчання. До речі, троє полтавців, у разі відбору на другу CANactions School, гарантовано отримають ґранти від полтавського підприємця (але для цього варто пройти відбір). Проте все ж студенту доведеться витрачати кошти на житло, харчування і транспорт у Києві (і досліджуваному місті).
Опісля лекції у Полтаві Зотов поїхав до Харкова, де ввечері разом з Владиславом Тимінським, координатором освітньої програми Школи, мав публічну лекцію «Urban Studies, або чому не вчать у ВНЗ».
Роман Повзик
