Фото з сайту all-pages.com
До Дня перемоги редакція газети та інтернет-видання "Коло" оголосила проект «Війна очима нащадків»: розкажи, що ти знаєш про Другу світову війну. Пропонуємо Вам поділитися своїми спогадами про воєнне лихоліття, яке пережили ваші рідні.
Читайте сімейні спогади випускового редактора "Кола" Ольги Правденко.
Де похований прадід – невідомо
Мої діди за лінією і мами, і тата не були на фронті. Вони не воювали через свій малий вік. Не воював і прадід Володимир Филимонович Кривий, дід моєї мами, його і сімох дітей скосив Голод 1933 року. Не був на фронті й інший прадід Микола Данилович Гнатенко, він безвісти зник у коловороті 1930-х років…
Зате я точно знаю, що страшне воєнне лихоліття не оминуло прадіда Петра Володимировича Дівіцького – іншого діда моєї мами. Повернутися з війни прадіду Петру не судилося. Зник безвісти. Йому було лише 42 роки. Рідним ніколи так і не довелося провідати його могилу, почепити на неї вінок чи покласти квіти, погорювати… Ніхто й досі не знає, де він похований. Хтось із односельців казав, що ніби зник прадід десь у Білорусі, але то так, чутки.
Без діда виросли чотири доньки. Наймолодша – Ольга – моя бабуся. Мені ніколи не доводилося із нею говорити про війну, жила вона далеко від нас, бачилися ми не частіше, ніж раз на рік. У дитинстві я дуже й не цікавилася цією темою. Подорослішавши, почала розпитувати маму про прадіда, але вона теж знала небагато: «Воював, зник безвісти, де похований – невідомо». Така відповідь мене не задовольняла.
Два роки тому я, як і моя колега Тетяна Цирульник, знайшла сайт ОБД (УБД) – узагальнений банк даних «Меморіал». З нього дізналася, що, окрім прадіда Петра, на війні загинули ще його двоє рідних братів та племінник. І майже кілька тижнів тому на цьому ж сайті знайшла копію довідки з грифом «Секретно» та списком зниклих безвісти в роки війни мешканців Петрово-Роменського (нині Гадяцького) району. Серед них – і прадід Петро. Дізналася подробиці: був призваний 20 серпня 1941 року, безпартійний, чин і спеціальність невідомі (дані не збереглися), 1943 року зник безвісти, де похований – теж невідомо. Ось такі маю куці сімейні спогади про Другу світову війну.
Мій прадід наклав головою за рідну землю…
