11-річна полтавка Аміна Баккаєва перемогла у ваговій категорії 29 кілограмів серед кадетів у турецькому Белеку на чемпіонаті Старого світу. Журналісти «Кола» першими поспілкувалися з юною чемпіонкою та її тренером одразу після їхнього приїзду у Полтаву.
Від гімнастики – до тхеквондо
Аміна – дуже сором’язлива дівчина, тому частенько «віддуватися» за свою підопічну доводилося тренеру Віталію Ступаку. Звісно ж, для початку розпитали банальне – як Аміна почала займатися тхеквондо.
Аміна:
– Спочатку я займалася спортивною гімнастикою у цій залі, а поруч тхеквондисти. І мені захотілося спробувати, що таке тхеквондо. З часом мені вдавалося досягати певних успіхів у новому для мене виді спорту. І я залишилася… Тому після школи тепер йду на тренування.
Віталій Ступак:
– Аміна прийшла у тхеквондо вже досить підготовленою. Перед цим вона два роки займалась спортивною гімнастикою. Була базова фізична підготовка, до того ж була розтяжка, що для нашого виду спорту немалозначне. Тому їй багато чого вдавалося відразу, вона почала брати участь у змаганнях.
Аміна вже п’ятий рік займається тхеквондо. У нас дуже щільний графік змагань. Майже кожних вихідних ми на турнірах. Причому доводиться їздити на змагання за власний кошт.
Перемога на останній секунді
– Які змагання потрібно було виграти, щоб потрапити на чемпіонат Європи?
В.С.:
– Все починається із першостей у місті, області та Україні. Саме на чемпіонатах країни кращих спортсменів відбирають для збірної. І тоді вже розпочинаються міжнародні старти. На жаль, в такому віці спортсменам мало хто допомагає коштами. Аміні в Туреччину поїхати допомогли Федерація тхеквондо ВТФ Полтавської області, батьки та тренери.
А.:
– Рік тому я вже була у Белеку на дитячому чемпіонаті Європи, тобто виступала у молодшій віковій категорії, ніж кадети, і посіла там друге місце. Цього року в першому бою я билася із британкою, а в фіналі – з турчанкою. З господаркою змагань довелося важче. Я перемогла тільки на останній секунді завдяки влучанню в голову.
В.С.:
– Дійсно, рік тому ми їздили до Туреччини, це був для Аміни перший міжнародний турнір. Тоді вона впевнено йшла до перемоги, але нам не вистачило одного балу для перемоги. Фінал ми тоді програли також турецькій спортсменці. Втім це був дуже великий досвід. Виступи в Україні та за кордоном – дві великі різниці. Цьогоріч чемпіонат проходив у тому ж місті, тому нам було трохи легше у плані організації. Ми менше переймалися побутовими проблемами та налаштувалися на змагання. Тим паче, рік ми готувалися до чемпіонату Європи. Були як фізичні, так і тактичні та психологічні тренування.
Будь-яка забаганка – за власні кошти
– Наскільки я зрозумів, в Туреччині ви усе організовували самі?
В.С.:
– Так, проживання, транспорт, харчування – усе самі. Тому і намагаємося усе знайти подешевше. У нас тренер – це менеджер команди і лікар. Якщо в інших командах було навіть по кілька тренерів та лікар, ми ще собі такого дозволити не можемо.
– Аміно, що найбільше запам’яталося у Туреччині?
А:
– У Туреччині запам’яталося те, що там тепло (посміхається – авт.). Це мені сподобалося найбільше. Я не дуже люблю зиму, більше весну, літо. І в Туреччині апельсини, мандарини, лимони ростуть прямо на деревах. Одного разу навіть не втрималася і зірвала один мандарин – дуже смачний та солодкий. Також були у парку в Анталії (велике місто неподалік Белеку – авт.), дивилися на водоспад. Були в зоопарку, у горах. Щоправда, у морі не купалася, бо було холодно, боялася захворіти перед змаганнями. А після змагань йшов дощ, погода змінилася, тому так і не вдалося поплескатися у морі. Організація самих змагань теж була чудовою, на високому рівні. Все вчасно, спеціальна екіпіровка для фіксації влучань, яку видавали, була новою. Все зроблене для спортсменів, жодної затримки, все розписано по секундах.
Тхеквондо і… петриківський розпис
– Аміно, чи пов’язуєш ти своє подальше життя з професіональним спортом? Які турніри ще заплановані?
А.:
– Я планую далі займатися тхеквондо і розвиватися у цьому виді спорту. Зараз я займаюся малюванням, а саме петриківським розписом, а також планую займатися плаванням. У нас просто у класі розносили інформаційні буклети про розпис. Мені теж захотілося спробувати – і сподобалося. Тому тепер я щовихідних ще ходжу на малювання.
В.С.:
– Про турніри я розповім. Їх зараз багато, але не на всі є можливість поїхати, будемо шукати можливості та кошти. Тобто ми виходимо не зі здібностей спортсмена, а із фінансових можливостей. Тобто спортсмени, яких фінансує їхня країна, постійно беруть участь у міжнародних змаганнях. Для нас навіть внесок у 75-80 євро може становити проблему, не кажучи вже про виїзд. А для спортсменів міжнародний досвід безцінний. Ми третій рік намагаємося знайти фінансування, але поки що безуспішно. Сподіваємося, що після таких високих результатів нас помітять. Плануємо поїхати знову у Туреччину на весняну Спартакіаду, це, можна сказати, аналог Олімпійських ігор для дітей. Там усі витрати за перебування беруть на себе організатори. Будуть різні види спорту, від України делегують десять учасників. Сподіваємося, що результати, які показує Аміна, дозволять їй потрапити у збірну України для участі в цих змаганнях.
Довідка «Кола»
Аміна Бакаєва, 11 років, спортсменка-тхеквондистка. Двічі чемпіонка України, переможниця багатьох Всеукраїнських змагань. Чемпіонка Європи серед кадетів. Кадети – вікова категорія від 11 до 14 років.
Аміна навчається у 38-й школі. Мати Аміни – українка, батько – чеченець. За віросповіданням Аміна – мусульманка.
Читайте також: Квартет новобранців «Ворскли»