Чесно, ніколи не був прихильником та фанатом футболу. Більше схилявся до перегляду боксерських матчів та інших єдиноборств. Тому футбол по телевізору не дивився, але ключові клуби і гравців знав.
Моє перше знайомство з великим футболом трапилось два роки назад. Тоді довелося їхати робити для місцевої телекомпанії "Рівне 1" сюжет про гру рівненського "Вереса". Він грає в другій лізі. В той місяць я зробив два сюжети. І двічі наш клуб програв 4:0.
Я вже почав подумувати, може то я приношу невдачу. Тому з футболом й надалі не склалося.
Втім, коли приїхав до Полтави дізнався, що колега з газети "Коло" Андрій Іванов є ще й прес-аташе "Ворскли". Він і запросив мене на гру. То ж сьогодні вирішив відвідати гру з "Севастополем" у рамках Прем'єр-ліги.
Хоч би полтавському клубу невдачу не принести. Як більшість уболівальників запасся семками та горішками прямую на стадіон. Захотілись пити то ж купив води у пляшці.
На вході мене зупиняє правоохоронець:
- З пляшкою не можна.
- Так воно ж пластикова?!
- Все одно не можна.
Довелось допивати воду стахановськими темпами. Заходжу на стадіон сідаю. В цілому арена мені сподобалась. У Рівному "Авангард" і досі відремонтувати не можуть. На стадіоні хоч і не аншлаг, та фанів вистачає. Найбільш палкі навіть зайняли два сектори. На противагу їм під охороною сектор вболівальників "Севастополя".
Одна лише неприємність – погода. +11 і вітер. Я таки добряче змерз за перший тайм. Тому в перерві перемістився в підземку "Злато місто". Там постріляв в мультимедійному тирі, а потім пішов у спорт-бар. Який лише півгодини тому відкрився. Тому другий тайм матчу дивився за бокалом пива з чіпсами на плазмовому телевізорі.
Настрій покращився, я зігрівся. То ж послухав і переглянув ще й післяматчеві коментарі. Вітаю "Ворсклу" з перемогою – 4:0. Значить не в мені справа, просто грати треба вміти. А я хоч футбольним фаном не став, та серце моє до цього виду спорту потепліло.
