Як плацдарм для дегустації вирішив обрати два етнічні полтавські кафе. Одне з них Хуторок у в районі Південного залізничного вокзалу.
Інше – трішки зашифрована, але до основи національна "Козачка".
Чесно зазнаюсь, що раніше галушок не куштував. Як виявилась смачна річ схожа на мої улюблені вареники.
Накопав у Інтернеті рецепт, тому обов’язково приготую галушок для свої рівненських колег.
Що ж стосується сувенірів. Чесно, цю ідіотську традицію я не розумію. Який зміст у всякому дрібному непотребі, привезеному хтозна звідки. Проте всі канючать їх і постійно дістають після кожної поїздки. Тому краще їм це непотріб привести, ніж слухати бурчання.
Сувенірами я закуплявся біля історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви", у "Музеї гончарства в Опішному", на пішохідній частині вулиці Жовтневої та у крамниці художник на Чапаєва. Ще прикупив суто полтавського шоколаду "Домінік" та пива "Деканські вечори".
Навіть, прикупив собі лапті. Прикольна річ і недорога. Тепер вдома оберу жертву, якій ці лапті дістануться :).
Так що до зустрічі, Полтаво!
