До речі, днями у Полтаві ходою та молебнем вшанували пам'ять жертв Голодоморів (фоторепортаж)
(У фотогалереї світлини як з Полтавщини, так і ні).
Полтавщину страшне лихо не оминуло Про це багато писали газети, журнали, розповідали очевидці. Нині про це свідчать факти з уже розсекречених кримінальних справ та архівних документів СБУ. Але, зі слів працівників інформаційно-довідкового залу Управління СБУ у Полтавській області, назвати навіть приблизної кількість жертв Голодомору на Полтавщині не можливо. Адже тоді, не всі смерті реєструвались.
Політика ліквідації куркульства як класу, суцільна колективізація і повне викачування хліба призвели до голодомору.
Лише за одну добу наприкінці березня 1933 року з вулиць Полтави підібрано 1043 трупи селян, що прийшли в місто в пошуках їжі.
Випадки канібалізму
5 червня 1933 року голова Харківського облвідділу ДПУ (Державне політичне управління) Кацнельсон особистим листом сповіщав голову ДПУ УРСР про тяжке продовольче становище у області:
«Особливо вражені продовольчими труднощами Хорольський, Чутівський, Полтавський, Кременчуцький, Решетилівський, Кобеляцький, Глобинський і Новосанжарський райони. Саме в цих районах тоді захворювання та смертність на ґрунті виснаження досягли величезних розмірів. Нерідко траплялись випадки, коли батьки, що залишились живими, їли померлих від голоду дітей. Також є ряд фактів, коли через недоїдання члени смі’ї убивали дітей, вживаючи їх м’ясо в їжу… Необхідно зазначити, що смертність досягла таких широких масштабів, що деякі сільради перестали вести реєстрацію померлих».
До теми - У Полтаві планують встановити пам'ятник жертвам голодоморів
Збирання відомостей про кількість смертей – кримінал
Для приховування від світової громадськості системою геноциду органи Держполітуправління вилучали документи з сільрад із реєстрацією смертей, а осіб що збирали відомості про голод, притягували до кримінальної відповідальності. Про що читаємо у розсекреченій справі СБУ №1537-С щодо миргородського священика Павла Верещаки:
– …Був арештований за те, що будучи священнослужителем у Миргороді дав наказ священикам ближніх сіл збирати дані для контрреволюційної діяльності та шпіонажу…Сам Верещака 25 вересня 1933 року отримав розпорядження від митрополита зібрати по району дані про кількість спорожнілих будинків і померлих від голоду людей.
Відбирали все і всюди
Відбирали усе в селян, дітей у школах теж залишали голодними.
«…Помічається, що в деяких сільрадах відібране сало та м’ясо в осіб, яким незаконно забили свині та іншу худобу, передається колгоспам та школам без дозволу на це Райпостачвідділу. Отже, під особисту відповідальність голів сільради пропонуємо відібране сало та м’ясо здавати заготовачам. А саме Райспоживспілці в рахунок виконання м’ясозаготівлі». (З обіжника Чорнухинського райвиконкому до голів сільради про заборону залишити для потреб шкіл та колгоспів сала та м’яса, відібране в осіб, що самовільно забили худобу).
Тобто вказівка відбирати усе до грамини була, але за те, що люди гинутимуть від голоду, нестимуть відповідальність голови сільрад.
За зрізані колоски – в концтабір на 5 років
Кримінальна справа №10253-С (Новосанжарський район).
У червні 1933 група куркулів ховалась на хуторах, зрізала колоски з колгоспних полів, серед них був син куркуля Єременко П.П. … У серпні Єременко, прибувши у село, зібрав групу молоді і розповідав їм, що на висілці жити краще, ніж в селі.
– Не там Соловки, а тут на місці, у селі. У вас тут люди помирають від голоду…, – цитують у справі слова Єременка.
Хлопця звинуватили у крадіжці колосків та коней. Через що написали:
– Перебування його на свободі для суспільства – соціально небезпечне.
Тож відправили молодого чоловіка на 5 років у концтабір.
Голодні селяни увірвались на залізницю, щоб розжитись зерном
За голодні виступи та протести – арештувати або розстріляти.
Кримінальна справа №5617-С (Кременчуцький район).
У зв’язку з продовженням падіння темпів хлібозаготівлі, особливо за рахунок куркульської частини, сільрада та комісія сприянню хлібозаготівлі на своєму розширеному засіданні постановила посилити натиск на куркулівські господарства, аби виконати тверді плани хлібозаготівлі.
Коли комісія узялася до описи володінь куркулів, виявили опір, що супроводжувався бійкою.
До групи опру увійшло 10 осіб, частину з них за це вирішили розстріляти.
Вирок полтавцям, які чинили опір комісії, що прийшла описувати їхнє майно)
Для придушення активних виступів селян, у яких відбирали збіжжя, використовувались війська. 12 травня 1932 року з застосуванням військової сили розігнали натовп із півтисячі голодних селян, що увірвався до складів залізничної станції Сагайдак і розібрав 600 пудів зерна. Організаторів виступу заарештували.
Фоторепортаж з минулорічної ходи пам'яті жертв Голодомору.
За матеріалами Полтавського архіву СБУ.
