У редакції «Кола» за кавою ми говорили про суд над мером, майбутні вибори, більшість у міській раді, порвану сорочку та сокиру.
– Пане депутате, відразу жіноче питання: коли рівно місяць тому мер під дверима своєї приймальні порвав Вам сорочку, чому Ви не дали здачі? І з якого матеріалу сорочка була виготовлена, що відразу порвалася: батист, шовк? Говорили навіть, що Ви її надрізали самі…
– Та звичайна у мене була сорочка! Я хотів узяти участь у засіданні Виконавчого комітету, де повинні були розглядати питання підвищення плати за сміття та виділення коштів на ініційовану мною програму підтримки учасників АТО, останньої миті таємно мер переніс час засідання на годину раніше, тому прийшли до приймальні мера, хотіли зайти, запитати… А Олександр Мамай мене за піджак схопив, рука зіслизнула, він тоді схопив за сорочку, подряпав шию і порвав тканину… «Здачі» не дав, бо я спокійна й врівноважена людина, розумію, що метод махання кулаками не завжди хороший, мене так батьки вчили. Зараз у цій справі триває досудове розслідування. Стаття 121, п.1 легкі тілесні ушкодження.
– Я добре пам’ятаю сесії попередників – депутатського корпусу V скликання за головування Андрія Матковського. Майже завжди залишалося інтригою, проголосують депутати чи ні, адже екс-мер не мав більшості голосів підтримки. А от за 4 роки керівництва Олександра Мамая, здається, не було жодного питання, яке б на сесії не ухвалили.
– Мер має магнетичний вплив на депутатський корпус. Відверто кажу: як удав на кроликів… Але одне рішення було таки депутатами неухвалене. От пам’ятаєте сесію 2 грудня минулого року? Напередодні, о 20.45, зателефонували і повідомили про позачергову сесію. Тоді було централізовано розіслано у всі міські та обласні ради вказівку «згори» про необхідність рішення щодо підтримки дій уряду Азарова і Президента Януковича з наведення ладу в країні. Все завуальовано, але фактично депутати мали голосувати за введення у країні надзвичайного стану. От якраз за це рішення ми тоді не дали проголосувати. Я виступав і ще кілька депутатів. І ми депутатів таки переконали! Це був єдиний раз, коли не змогли ухвалити рішення. «За» проголосувало тоді лише 17 осіб.
А взагалі, гадаю, якби хтось із депутатів хоча б раз у житті прийшов до мешканців і спробував вирішити якесь питання, пописав, побігав, подзвонив, повимагав, мабуть, вони б змінили свою думку на багато міських проблем. От я на Зигіна, 19 майже щодня веду прийом з 9 до 12-ї. Спілкуюся з мешканцями.
– Кажуть, що це Ви таким чином уже передвиборчу кампанію почали?
– Я відповім так: людям із Київського Шосе, 56, яким нещодавно ввімкнули тепло, байдуже: чи це була моя агітація передвиборча, чи це була моя робота як депутата, чи як громадянин я до них тоді приїхав, чи як помічник Капліна – їм головне, щоб увімкнули тепло. На такі закиди я відповідаю: ставайте поруч і робіть те саме: ведіть прийоми, спілкуйтеся з людьми вечорами замість того, щоб удома з жінкою і дитиною сидіти, ходіть в 15-градусний мороз із ними на протести. От спитайте про це у бабусі на Героїв Сталінграда, 9, у якої опалення не було в будинку: сиділи без тепла люди, а потім звернулися до нас...
– До нас – це до кого?
– У приймальню до Сергія Капліна, я ж там веду прийом. Ми допомогли. Вони вчора принесли лист подяки нам. Це дуже приємно.
– Ви постійно в опозиції, на сесіях виступаєте, до будинку мера з мітингами їздите, у суді даєте свідчення, але розстановку сил змінити важко. Можливо, треба якісь радикальніші методи застосувати?
– Ну, уже були й радикальні методи, прийшли до міськради з полтавцями і вирубали двері у приймальню мера (сміється).
– Назвіть прізвища активних депутатів міської ради, роботу яких Ви бачите?
– Мені важко судити про їхню роботу, я на прийоми до них не їжджу. Але є кілька обранців, роботу яких видно. Наприклад, Володимир Івченко. Улітку він як голова комісії з регуляторної політики стримував деякий час ріст тарифів на проїзд. Це питання розглядалося на його комісії і підстав для підвищення виконкомом тарифів до 3 гривень тоді не побачили на ній.
– Власне, уже і підстави побачили, і підняли. Але, згодна, за кілька місяців економії на проїзді полтавці можуть подякувати пану Івченку.
– Дуже багато залежить від депутатів, а вони, буває, цього не розуміють. Вони мені іноді кричать на сесії, що я не читаю документи, не готуюся, а насправді багато хто з них не розуміє, за що голосує.
– Невже у нас усі 49 депутатів такі?
– Не 49, а 37 плюс 5. Партія регіонів та «Совість України», депутатів до останньої, мабуть, взагалі набирали по «Жовтій газеті».
– Готуєте якісь активні дії найближчим часом?
– У нас щодня активні дії. Усе залежить від того, які питання будуть виносити на сесію, наскільки вони будуть резонансними. Кожного дня прокидаюся і дивлюся сайт міської ради, заходжу туди по кілька разів на день, щоб дізнаватися, які рішення виносять на розгляд. Так можна зрозуміти, коли буде найближча сесія. Якщо чергова, то за 20 днів намагаються викласти документи.
– А позачергову оголошують…
– За 1 день. Щоправда, уже припинили цю практику, бо підстав для позачергових сесій немає. Вона має право бути, але коли впаде метеорит, наприклад, форс-мажор. А ділити землю давайте все-таки на чергових сесіях.
– Ви активно стежите за судом у справі мера. Ціна питання там, на перший погляд, не висока – штраф і протокол про корупцію…
– Ну, це ж те, що можна «помацати», а далі ж відсторонення від посади…
– Припускаю, що це усе робиться з однією метою: змістити міського голову з посади і не дати йому піти на вибори?
– Взагалі-то, прокуратура міста Полтава як позивач просто виконала свій обов’язок. У нас же у країні щось змінюється нарешті. Ми говоримо про мера, який, коли приймалося рішення про виділення землі під торговельні кіоски, не встав і не попередив громаду про те, що вони виділяються його падчерці. Якби він із самого початку так робив… Є закон, і його потрібно виконувати. Це стосується і його явки до суду (мер був відсутнім із різних причин на понад 20 судових засіданнях – примітка автора): чому ми з вами повинні будемо ходити по судах у аналогічних справах, якщо вони у нас, не дай, Боже, будуть, а він має право не ходити?
Взагалі, цією судовою справою ми зараз створюємо прецедент у межах усієї України. На моє переконання, у ході цієї справи полтавські чиновники почали ставитися до своєї роботи по-іншому. Зокрема, почали доповідати міському голові про те, що у деяких питаннях виникає конфлікт інтересів – наприклад, на минулій сесії, коли говорили про продовження права власності дружини заступника мера Юрія Кропивка на земельні ділянки. Землю не надавали, а просто продовжили право користування, і все одно міський голова повідомив про конфлікт інтересів.
– Тобто зрушення позитивні є, але на судове засідання мер все одно не прийде?
– Подивимося. Я ж теж не можу розкривати всі карти. Ми працюємо. Рушниця, якщо на стіні висить, то раз на рік може і вистрелити.
– Тільки стріляти у міськраді не треба!
– Я у переносному сенсі кажу, насправді нікому не хочеться йти і махати сокирою, хочеться, щоб було по-людськи, прийшли люди – вийди до них, поговори, виріши питання. Хочеться діалогу, а у нас, на жаль, нині вакуум.
