Та мало хто знає, що у нашій області є маловідомі невеликі музеї, відкриті нещодавно. Пропонуємо добірку найоригінальніших сучасних музеїв.
Музей олії
Розташований у селі Мачухи Полтавського району. Перший в Україні інтерактивний музей олії створили 2014-го. За рік заклад уже встиг завоювати прихильність відвідувачів. Тут можна дізнатися про те, як виготовляли олію 100 років тому, та навіть самому на кілька хвилин стати олійником і долучитися до її приготування. Музей цікавий тим, що в ньому зібрані унікальні раритетні експонати. Проте списане у 1990-х роках обладнання трохи не потрапило на брухт. Однак мачухівській родині Білокінь, чотири покоління якої ласувало олією місцевого виробництва, вдалося зберегти унікальну техніку олійниці. Відреставрованій агрономічній техніці більше 100 років. Обладнання з виробництва олії виготовили англійці – брати Роберт і Томас Ельворті 1877 року на заводі сільгоспмашин, який заснували в Єлисаветграді (нині Кіровоград). Підприємство братів було одним із найбільших у галузі виробництва агрономічної техніки в Наддніпрянській Україні і єдиним у своєму роді не тільки в Російській імперії, а й в Європі. Вироблену техніку – просорушки, олійниці, молотарки – постачали в усі куточки імперії, за кордон. Після Жовтневого перевороту 1917 року завод націоналізували. Нині ж приміщенню дали нове життя. Уже незабаром у музеї планують запустити виробництво не лише соняшникової олії, а й з іншого насіння – коноплі, льону.
Музей ляльки-мотанки
Знаходиться у селищі Опішня Зіньківського району. Аналогів музею, який розташувався у будинку, зведеному 1924 року, в Україні немає. Тут зібрані не лише старовинні сільські речі та знаменитий опішнянський посуд, а й кілька сотень ляльок-мотанок, виготовлених майстринею Оленою Щербань. У музеї на українську народну іграшку-оберіг можна не лише подивитися, а й самому навчитися її виготовляти. Крім майстер-класів із виготовлення ляльки-мотанки, відвідувачам пропонують зробити ляльку-пряник, дідуха, приготувати традиційні, але забуті українські страви і напої. Музей функціонує кілька років, але його уже добре знають за межами області та у світі. Частими гостями музею є іноземці, які приїжджають до нашої держави у пошуках старовинних кулінарних рецептів.
Музей рушника
Він у селі Степне Полтавського району. Історія виникнення зворушує. Мешканка села Надія Бокач, йдучи повз смітник, побачила вишитий край заваленого сміттям рушника. Це її так вразило, що вона решту свого життята присвятила відтворенню і збереженню традицій вишивки. Власну колекцію рушників жінка почала збирати ще 2001 року. Нині кількість експонатів налічує близько 500 одиниць. З них приблизно 400 рушників із Полтавської, Чернігівської, Харківської, Закарпатської, Вінницької, Сумської областей, решта – предмети побуту, вишиті картини, старовинний сільський одяг. Екскурсії безкоштовні.
Полтавщина – не єдина область, де є музеї рушника. Аналоги представлені у Черкасах, Переяславі-Хмельницькому та в інших містах . Проте саме у нашій області зберігаються деякі ексклюзивні зразки вишивки. Зокрема, вишита «Педагогічна поема» Антона Макаренка.
До теми: У Полтаві шукають волонтерів, щоб розвивати зелений туризм