10 лютого у Полтавському обласному театрі імені М. В. Гоголя вручили відзнаку «Народний Герой України». Це вже тринадцята церемонія з часів початку бойових дій на Сході України. Серед нагороджених – жителі Полтавщини.
– Дякуємо, Полтаво, що ми добралися до вас. Від державних нагород наша відрізняється тим, що ми відзначаємо тих, хто заслужив. Нагороду не можна купити чи продати. Саме народ визначає, кого відзначити і де, – розповів ініціатор ордена, журналіст і волонтер Андрій Боєчко. – Жодного чиновника, штабіста, того, хто був далеко від війни, ми ніколи не нагородимо. Обіцяю!
Цього разу всі нагороди вручав танкіст, який знищив не один ворожий танк – Герой України (Президентська нагорода) та Народний Герой України Євген Межевікін.
Перш ніж перейти до відзначення, винесли синьо-жовтий прапор, прозвучав Гімн України та вшанували хвилиною мовчання загиблих в АТО.
Першим нагородили посмертно Сергія Цимбала. На сцену по орден «Народного Героя України» вийшли його дружина з сином.
Дружина та син полеглого захисника України Сергія Цимбала
– Сергій Цимбал працював у прокуратурі й міг не йти до армії. Він був добровольцем, – розповів про загиблого ведучий. – Загинув героїчно під Дебальцевим, фактично, викликавши вогонь на себе і таким чином врятувавши життя своїх побратимів.
– Сергій Цимбал – найбільша гордість для нас із сином, – промовила зі сцени дружина полеглого захисника Лілія. – Ми пишались ним за його життя, і зараз він для нас – приклад великої людини, справжнього чоловіка, найкращого у світі батька, друг. 26 лютого цього року Сергію мало виповнитись 30 років. Він зараз не з нами, але навчив нас цінувати найдорожче, що є в людини – життя. Дякуємо йому та всім іншим захисникам, які виборюють мирне небо для наших дітей.
Вручення кожної нагороди глядачі зустрічали, стоячи, і гучними оплесками. Розповісти про долю та героїзм відзначених виходили їхні побратими та рідні.
Серед номінованих – волонтерка з Полтавщини Вікторія Мірошниченко. Щойно її запросили на сцену, група глядачів у залі розгорнула плакат «Вікуся, ми тебе любимо!». Згодом стало відомо, що то її друзі зі Львова.
– Віка, коли з Дебальцевого виходили поранені хлопці, а вона несла харчі, покинула всі продукти й речі – кинулась їм допомагати. Перевозила бійців і добивалась, щоб їм надали необхідну медичну допомогу, – розповіла про волонтерку її знайома.
Волонтерка з Полтавщини Вікторія Мірошниченко
– Хочу подякувати своїй мамі за те, що жодного разу не сказала мені: «Не їдь!», – звернулася зі сцени до мами Вікторія Мірошниченко після отримання ордена. – Вибач, що ти посивіла за цей рік.
Щоб привітати волонтерку квітами, вишикувався цілий ряд бажаючих. Серед них – і її ненька, яка зазначила, що пишається тим, що її донька робить свій вклад у краще майбутнє України.
Обійми Вікторії Мірошниченко з мамою
Ордени вручали не лише воїнам та волонтерам, а й священику та медикам. Серед них – Галина Алмазова, яка за кермом вивозила поранених із місць запеклих боїв.
Євген Межевікін нагороджує Галину Алмазову
– Із Галиною я познайомився ще на Майдані. Якщо говорити про АТО, то вона вивезла близько 500 поранених, – розповів волонтер Іван Звягін.
Під час церемонії ведучі зазначили, що війна триває і сьогодні, 10 лютого, не стало снайпера Романа Василенка з Полтави. Рік тому загинув і наш захисник з Полтавщини Дмитро Коряк. У зв’язку з такими подіями, всіх присутніх попросили ще раз вшанувати полеглих героїв хвилиною мовчання.
Посмертно орденом «Народного героя України» цього дня відзначили і полтавця Дениса Синюка.
Отримувати нагороду запросили його маму та товариша.
Товариш Дениса Синюка ділиться спогадами про загиблого захисника
– Минув рік, як загинув мій син, – сказала Олена Синюк, тримаючи в руках портрет Дениса та його посмертну нагороду. – Я часто заходжу на його сторінку і читаю там його думки, тоді мені здається, що він поруч. 4 квітня 2012 року він писав: «Мамо, присягаюся, я пішов із дому малюком, а повернусь чоловіком, і ти будеш мною пишатись. Він тоді підписав контракт про службу у 95-й аеромобільній бригаді. Я ним, дійсно, пишаюсь, але додому він не повернувся. Він знав, за що загинув, адже за життя часто говорив мені: «Мамо, спи спокійно, адже я тебе тут оберігаю».
Мама Дениса Синюка
Перелік номінантів (зі сторінки в соцмережі Орден «Народний Герой України»)
1. Денис Синюк, (посмертно), розвідник взводу 1-го аеромобільного-десантного батальйону 95-ї бригади.
2. Андрій Шнуркiвськiй, позивний «Ноль», 13-й батальйон 95-ї бригади.
3. Володимир Ульянов, 73-й морський центр спеціальних операцій.
4. Сергій Улітенков, головний сержант механізованої роти 1-го механізованого батальйону 30-ї бригади.
5. Володимир Васянович, друг «Шуруп», командир відділення 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу.
6. Андрій Шуба, позивний «Змей», 11-й батальйон.
7. Євген Подолянчук, (посмертно), 3-й полк спецназу.
8. Іраклій Кутелія, (посмертно), 93-я бригада.
9. Дмитро Жовтий, (посмертно), позивний «Змей», розвідка. Співпрацював із ДУК, 92-ю бригадою, 54-м батальйоном, 128-м батальйоном, 8-м полком спецназу.
Лікарі
10. Родина Кирикович, «Госпітальєри».
11. Галина Алмазова
Волонтери
12. Григорій Янченко – херсонський волонтер.
13. Олександр Чалапчій.
14. Вікторія Мірошниченко.
15. Олег Хороших.
Капелан
16. Отець Сергій Чечін.
Журналісти
17. Сніжана Потапчук, журналіст каналу «UA: Перший».
