Фото з офіційного сайту НОК України
У напруженому «бронзовому» фіналі з греко-римської боротьби у ваговій категорії 75 кілограмів Дмитро здобув перемогу над німецьким спортсменом Паскалєм Єіселе. Дмитро з Луганська, але зараз виступає за Полтавську область. В інтерв’ю з журналістом «Кола» він розповів про свій переїзд із Луганська, рукостискання з російським спортсменом та кременчуцького тренера.
«У Полтаві був лише проїздом»
– Дмитре, розкажіть будь ласка, як сталося так, що ви з Луганська, живете в Києві, а представляєте Полтавщину?
– Так, я родом із Луганська, але п’ять з половиною років живу і тренуюсь в Києві. Я одружився на киянці. Спочатку думали жити в Луганську, але потім обрали Київ. Поїхали до столиці. Тут цікаво та добре, скажімо так, яскравіше, ніж у Луганську. А те що відбувається в країні зараз… Знаєте, я б не хотів там опинитися, все одно довелось би звідти переїхати. А стосовно того, чому я представляю Полтавщину – розповідаю. У зв’язку з обстановкою в Луганську, я залишився без фінансової допомоги: виїзди на змагання, харчування, гроші на відрядження тощо. Коли український спортсмен їздить на змагання він платить власні кошти, але потім йому повертають їх. Тому у Луганську мені не могли надавати таку фінансову підтримку. Я отримав пропозицію допомоги з Кременчука. Ось так ми і домовилися, що я буду боротися за полтавську область, а мені будуть допомагати.
– У вас залишились родичі у Луганську?
– У мене в Луганську два брати та мама. З мамою я тримаю зв'язок, дізнаюся, як в неї справи. Братам рідше телефоную, така собі «братська любов» (сміється – авт.). Головне, що з ними – усе в порядку. Також у мене там дружина старшого брата та племінниця.
– А в Полтаві були, чи у Кременчуці?
– Я в Кременчуці виконав майстра спорту, змагаючись на Чемпіонаті України. У мене тренер Олег Сазонов звідти, він мене і знайшов, ми з ним поговорили. Він дуже чудова людина, до мене добре ставиться. А от в Полтаві я бував лише проїздом кілька разів.
Легко здолав грека у греко-римській боротьбі
Фото з офіційного сайту НОК України.
– Давайте поговоримо про Європейські ігри, скажіть яким був ваш турнірний шлях?
– Я боровся з греком, він був трохи слабшим, ніж подальші суперники. Далі був хорват, який був другим борцем на чемпіонаті світу. Він – учасник Олімпіади, призер світових та європейських змагань. Потім таки й же досвідчений датчанин. За вихід в фінал, я боровся з молодим та перспективним сербом. Мені не вдалося його здолати. За третє місце змагався з німцем. Він дуже непоганий суперник, я з ним вже зустрічався та вигравав. Тому був впевнений у своїй перемозі на 70-80 відсотків.
«Не всі росіяни однакові»
Фото з офіційного сайту НОК України.
– Серед суперників не було росіян? Але ж є фотографія, дуже популярна у соціальних мережах, де Ви тиснете руку борцю з Росії? І при цьому з таким виразом обличчя, яке свідчить про незадоволення…
– Так, розповідаю: я програв сербу, а росіянин – азербайджанцеві. Так вийшло, що він з одного боку став третім, а я з іншого. На п’єдесталі, коли підіймався тис руку всім суперникам. Хочу запевнити, що ніякого невдоволення не було, я його привітав. У нас ніяких конфліктів, чи чогось такого, не було. Ми намагаємося дізнатися краще ту країну, яка на нас, можна сказати, не найкращим чином – «наїхала». Ми спілкуємося, і хочу сказати, що люди з Росії зовсім не такі, як кажуть. Тобто, не всі росіяни однакові.
«Я дуже поважаю свого тренера, і сподіваюся це – взаємно»
– Я довго плануєте представляти Полтавщину? І які змагання у вас попереду?
– Я думаю, що ми з моїм тренером, Олегом Юрійовичем, знайшли спільну мову і його дуже поважаю і сподіваюся ця повага взаємна. Він дуже добре ставиться до мене, і подобається мені як людина та тренер. Тож, поки не закінчу спортивну кар’єру, представлятиму полтавську області. У нас зараз будуть збори в Карпатах, потім у Конча-Заспі. А потім – Чемпіонат світу у Лас-Вегасі в США. Там поборюся за ліцензію на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро.
– Бажаю вам у цьому успіху, і дякую за інтерв’ю.
Фото з офіційного сайту НОК України.
Читайте також інтерв’ю з Марією Кічасовою.
