Сьогодні Олена Никифоренко представляє своє бачення шоу-бізнесу – філософське та жартівливе в притаманній їй манері.
Вітаю всіх, хто зараз випадково чи ні зачепився оком за мої рядки. Чи маю я право взагалі розповідати про шоу-бізнес? Мабуть, ні. Але оскільки на ньому, як на футболі та медицині, розуміються майже всі – вирішила спробувати. Можете не погоджуватися з моїм баченням. Але воно – особисте. Значить – чесне. Належить мені. Я його просто тут озвучую.
Як і будь-яка справа, шоу-бізнес – це, перш за все, люди, які його роблять. І від якостей цих людей залежить і якість шоу-бізнесу. Здається, зрозуміло викладаю? По-перше - порядність, по-друге - відповідальність за свої вчинки та долю команди людей, задіяних в процесі. Ніколи не була продюсером, але думаю, що це складно. За однієї умови - коли крім того, щоб заробляти гроші на таланті певних осіб, ти ще й опікуєшся їхніми долями. Інакше в мене б не вийшло. А в декого холоднокровно виходить….)
Думаю, щоб дозволити собі вийти на сцену, треба, для початку, добре оволодіти своїм ремеслом. Тому що людина з мікрофоном – це ще не артист, не ведучий, і взагалі невідомо хто, особливо коли плює і дме в нього , перш ніж щось ….. ….:)
Амбіції. Творча людина хоче, щоб її хвалили і не хоче критики. Це всі знають, але мало хто цим користується. Звідси – купа ворогів, недоброзичливців, таке інше. Тим, хто прагне заробити на таланті іншої творчо-розгубленої бізнес-не-зорієнтованої людини можуть на цьому спекулювати. Молодці! Професіонали! Але творчій людині варто пам’ятати: великі амбіції, як великий …… - дуже круто і абсолютно не корисно (хіба що перед друзями в лазні хизуватися…) Під кожну амбіцію повинна бути відповідна амуніція. Ремесло, панове, ремесло!
Тепер далі. Публіку не можна обдурити. Якщо ти на сцені, з мікрофоном або перед ним….і твої очі не блищать – шоу немає. Очі блищать – шоу є. Хто так не може – змінюйте професію. Ідіть в…. продюсери. Це також непогано. І творчо. Тільки куражу поменше треба. Енергетично себе можна зберегти. Колись моя рідна мама опинилася на заході, який я проводила в центрі Полтави кілька років тому.
Після нього запитала мене: "Лєна, а можна трошки менше енергії витрачати?"
Я відповіла:»Ні, мама, не можна. Або так – або ніяк.» З того часу вона більше не ходить на мої виступи. Як говорили в одному відомому фільмі : "Достаточно одной таблЭтки!".
Не відкрию великої таємниці, якщо скажу – свою роботу треба любити. А краще – жити нею. Повірте, тоді у вас буде дуже мало конкурентів.
Непогано б мати харизму (не від слова «ХАРЯ») :lol: . Це важливіше грошей, які асоціюються з шоу-бізнесом завжди. Харизма – капітал артиста. ТЕ, ЩО НЕ ЗБАНКРУТУЄ. Вона не має ціни. Зовнішність – це ще не харизма. Можна мати в паспорті цифру 70, 80 або 90 – і залишатися зіркою, як Володимир Зельдін, наприклад, або Йосип Кобзон чи Людмила Гурченко.
Сяючі очі, внутрішня свобода та щастя залежать від вас. Якщо ви хочете стати такою людиною - вам доведеться пожертвувати нудьгою. І шоу-бізнес розкриє для вас свої обійми. Ви знайдете однодумців, прихильників - і будете працювати для них. Тому що подобатися всім неможливо.
І коли вже ви станете метром в шоу-бізнесі, може статися, як в анекдоті, який мені розповіла народна артистка України…………...імені без дозволу називати не буду, добре?
«Артисти поділяються на песимістів і оптимістів. В чому різниця? Ось послухайте. Перед дошкою, де, зазвичай, в театрі розміщують інформацію про розподіл ролей в новій виставі, зустрілись саме такі персонажі – Оптиміст і Песиміст. Їхніх прізвищ не було в списках. Ролей їм не дали.
Песиміст промовив з болем в голосі: " Ех! Забули……не дали ролі…"
Оптиміст сказав: "Ага! Не дали ролі? ПАМ'ЯТАЮТЬ!!!!!"
Я бажаю вам, шановні читачі завжди пам’ятати про своє душевне та фізичне здоров’я, бо саме воно – запорука збереження вашого таланту, якщо він у вас є… та появи його в будь-яку хвилину, якщо ви в собі його ще не знайшли.
Залишайтесь ОПТИМІСТАМИ, ШУКАЙТЕ СЕБЕ!
УДАЧА З ВАМИ!
З повагою та посмішкою, Олена Никифоренко.
Про правила ведення колонок читайте тут.