Віктор Чубенко: Любити чи не любити Україну, або окремі гастрономічні аспекти патріотизму (Колонки)

Колонки
Чубенко Віктор29 вересня 2010 о 15:54715 Kolo.poltava.ua (Новини Полтави) Полтава, вул. Фрунзе, 65 +380532613245 Віктор Чубенко: Любити чи не любити Україну, або окремі гастрономічні аспекти патріотизму (Колонки)
Віктор Чубенко, видавець 
Віктор Чубенко: Любити чи не любити Україну, або окремі гастрономічні аспекти патріотизму (Колонки)


Не знаю, як Ви, а особисто я з подорожей в різні країни привожу з собою найголовніше: ще більшу любов до своєї України. І оскільки специфіка моїх приватних поїздок полягає перш за все у спогляданні околиць і пам’яток та ще у споживанні національних наїдків і напоїв, то сплески патріотизму і виростають з усвідомлення різниці у цих сферах буття.

Наприклад, ось який висновок було зроблено після першої поїздки до Єгипту: ми, українці, живемо якщо і не в раю, то певно в його передмісті. Хто був там, мене зрозуміє: захаращена пустеля з рештками її «кораблів» може і милує око якому-небудь бедуїну, але наші ліски, поля, ярочки і річечки у порівнянні з цим – справжнісінький рай. І навіть чудові оази курортів вздовж моря не переконають у зворотньому.

Хоча мушу визнати: маю гріх, позаяк мої порівняльні вправи відверто селективні: якщо природні ландшафти країни перебування не гірші за наші, то звісно тоді до уваги вони і не беруться. Допитливий турист-патріот вибирає іншу тему, наприклад, вище означену і досить популярну, тобто гастрономію. Харчування – продуктивне підгрунтя для роздумів будь-кого з наших співвітчизників, адже відомо, що ми ті, хто любить попоїсти.

Зауважу, читачу не варто сприймати цю інформацію як узагальнену, адже чисельність моїх, вкрай упереджених спостережень і не ночувала поряд з поняттям статистичної похибки.

То що ж ми можемо занести у нашу уявну порівняльну таблицю?

Так ось. Ті ж самі американці, перебуваючи в Полтаві, в один голос заявили про наші страви: «It’s really healthy food», правда при цьому в той самий голос відмовившись від галушок з печінкою і кров’янки. У них, в Америці, як пізніше виявилося, теж є так звана «здорова їжа», однак вона не американська, а переважно китайська чи японська. Звісно, якщо почати копатися у поняттях, можна повністю розгромити заяву про те, що у нас в Україні їжа здорова. Як на мене, захоплення американців викликала різноманітність і смакові властивості страв, які їм пропонували гостинні українці, що яскраво контрастувало з традиційними американськими «маками».

Останні новини донесли інформацію про поширення в Штатах фермерського руху, точніше продажу продуктів від фермерів, прямо з поля, а значить «здорових», хоч і дорожчих. Отож бо й воно: в Україні, особливо, якщо взяти сільську місцевість, переважають саме такі продукти!

Хоча є одне але: в американській родині з невеликого містечка у Південній Дакоті мене пригощали стравою дуже подібною до наших голубців. Але.. Рецепт передався доньці від мами, а мама привезла його з …Європи! А де Україна? Так отож! Тобто, родинна кухня і у них трохи інша, ніж фаст-фуди, що набили оскомину не тільки нам…

Додають жару у славу наших продуктів і підприємці. Чого вартий лише приклад горілки з Немирова! Поляки не хочуть бачити інших сувенірів, ніж пляшка медової з перцем. Раз дійшло до смішного: привезли в гості до однієї родини з-під Кракова пляшку вищеназваної горілки, а у них на столі стоїть така сама!

Говорити і писати про це можна безкінечно, якби не час обідати. Що у нас сьогодні? Узвар? Борщ з квасолею? Деруни з грибами і домашньою сметанкою? Накрили в садку у альтанці?

Отак! І ніяка це не «Америка», це – Україна!