
З редакційного вікна було видно, як через двір крокує самотня постать, що належала одному з претендентів на міського голову Полтави. Його чекали: за кілька хвилин мала розпочатися пряма телефонно-інтернетова лінія з виборцями.
Ну йде собі чоловік, про що ж тут писати, може сказати іронічно налаштований читач.
В тому то і річ, що немає про що. Адже питання, яке застигло на язиці, було доволі риторичним: а де Ваша свита, шановний пане кандидате?
Ситуацію прояснив сам кандидат: якщо я стану мером, і тоді буду ходити без супроводу і охорони…
Здалося, що на фоні численних обіцянок претендентів на бажане крісло, часто-густо неможливих до виконання в силу певних причин, які переважно є даниною виборчій риториці, проста і реальна обіцянка пролунала майже фантастично.
Можливо і смішно про це писати, адже є значно важливіші речі в житті місцевої громади. А це що – тьху! Та нехай ходить як хоче, всі ті, хто стають великими начальниками, особливо міськими головами, не терплять самотності: попереду біжить пресслужба у повному складі, слідом задкують фото і телекори, чиї камери націлені на єдино достойну ціль – Самого. Але і тут він не сам: поряд вірні заступники у кількості не менше чотирьох, і десь незримою тінню знаходиться особиста охорона.
Та бачили ми, скаже кожний з нас, звикли вже. Он у Києві вулиці перекривають, рух зупиняють, а у нас ще такого, слава Богу, немає.
Хоча незабутній Анатолій Тихонович, возячи за собою почесний представницький караул, таким чином практикував масові нічні автобусні екскурсії ямами рідного міста: екскурсантами були чиновники виконкому, яким незле було подивитися на проблеми громади власними очима.
Людей псують власна пиха, гроші і влада. Чим керується Сам коли водить за собою почет? Мати можливість негайно дати доручення виконати накази - прохання зустрічних громадян? Підкреслює важливість своєї персони? Боїться? Відповіді не дізнатися.
Так що, шановний кандидате на міського голову, чи не поспішили Ви, даючи, можливо, найнереальнішу з своїх передвиборчих обіцянок?
Переживемо вибори – побачимо…