– Востаннє я бачив Олександра Мамая, коли запросив до міської ради напередодні «інавгурації», організував зустріч з начальниками управлінь, представив як майбутнього мера. Потім ми ні разу не зустрічалися, не спілкувалися ні у телефонному режимі, ні письмово, – говорить Андрій Всеволодович. – Коли я працював у банку, податковій, багато разів чув про те, що інвестори та гроші люблять тишу. У європейських країнах, коли міняється влада, це не тягне за собою інших змін у житті країни, міста. Чим більше тиші у політичному плані буде у Полтаві, а ми це намагалися робити протягом чотирьох років, тим більше буде до міста іти інвестицій. Я гордий, що навіть у кризу Полтава вистояла, у нас був один з найнижчих рівнів безробіття по Украні, будувалися готелі, торгівельні центри, житлові будинки. От дехто зараз мені закидає, ніби-то інвестори з Азербайджану мало заплатили місту за ввід у експлуатацію будинку біля університету економіки і торгівлі. А з моєї точки зору, головне аби вкладали гроші в економіку, тому що інвестиції під час кризи створювали робочі місця в будівельній та промисловій галузях. Ми все робили для того, щоб інвестори йшли саме у Полтаву і не лякали їх поборами.
Андрій Матковський Фото Тетяни Цирульник
З Олександром Мамаєм екс-міський голова не спілкується ні усно, ні письмово, ні по-телефону. А ще він прагне, щоб у місті було тихо.
