Розпочну з того, що в перше про це музей я почув саме в Полтаві. Достеменно не пам'ятаю чи це була афіша, а мо` хтось на словах розказав. Та хіба може затятий шанувальник військової техніки пропустити таке видовище? Та я б себе потім до кінця життя картав докорами... Ще зранку під час допитував мешканців міста - де ж він, омріяний музей. З горем наполовину таки пояснювали. Перепитував потім ще колег в редакції. навіть офіційний сайт музею знайшов www.mda.ho.ua з мобільними телефонами.
Тому повний рішучості вирушаю на пошуки музею дальньої авіації. Дивно, але одразу втрапив на потрібну вулицю. Хоча думав, що йти треба іншою. Для достовірності декілька разів перепитував дорогу.
Доходжу до КПП військового містечка – закриті ворота і охоронець сидить. Як культурний турист питаю:
- До музею дальньої авіації як пройти?
- Ще працює.
- Я розумію, правильно йду?
- Так, там за переїздом прямо.
А ворота, як виявилось, можна вільно відкривати самому. Тому прямую далі. За коліями переходжу на стежку і зрештою впираюсь в якийсь будинок і службовий вхід в музей. От вони красені-літаки! Поряд, а зайти не можна. Повертаюсь і беру трохи лівіше. Втрапляю на службовий заїзд. Зачинений. Якщо далі обходити - то поле і посадкова смуга. А літаки поряд. Телефонують за номером на сайті. Жіночка пояснює, що треба ще трошки по смузі пройти і буде парадний.
Йду. Справді! І будка навіть стоїть. Нарешті! А декілька хоч якихось вказівників могли б вирішити проблему…
А будка до речі пуста. Заходжу до самих літаків - мене зустрічає чоловік. Я так зрозумів, що охоронець і екскурсовод в одному обличчі. Як виявилось ціни на відвідування музею помірні. Для мене це: 6 гривень квиток + 2 гривні за відвідування кабіни +10 за фотографування. А ще років двадцять тому ЦРУ за такі знімки не одну сотню тисяч баксів відвалили б :). Шкода тільки, що в музеї білетів так і не видали.
Описувати виставку не буду – це треба бачити, відчувати. Або прочитайте на сайті www.mda.ho.ua. Я ж радів як дитина, сидячи за штурвалом такого літака. Шкода, що літати не вмію, літаки не заправлені, та й двигуни з них познімали.
Коли бачив легендарні Ту-160 душа радувалась і сумувала в одно час. Така легендарні літаки могли по 10 тисяч кілометрів літати на великих висотах зі надзвуковою швидкістю. А зараз … Не весь бойовий потенціал Україна зберегла. Зараз ці літаки – легенда, історія, символ міці. Хочу, щоб і моє покоління уміло проектувати та будувати такі досконалі машини.
Так от. Ви читаєте матеріал. А я вже в цей час намагаюсь потрапити у якості журналіста на сесію Полтавської міськради. Що з того вийде читайте на нашому сайті.
