– За завданням Міністерства освіти та науки України сьогодні організовано Всеукраїнський семінар-практикум з тваринництва, – розповів Віталій Бедніна, директор Полтавського обласного еколого-натуралістичного центра учнівської молоді. – На семінар прибули представники 22 областей України. А в рамках цього семінару проходить виставка дрібних свійських тварин і птахів. 18 учасників виставки приїхали із Полтавської, Черкаської та Сумської областей. На семінарі ми визначили проблеми сучасної позашкільної освіти, зокрема гурткової роботи із тваринництва та окреслити шляхи подолання цих проблем. Зараз батьки не зацікавлені, щоб їх діти займалися доглядом тварин та рослин. Ми ж хочемо зацікавити саме школярів цією справою. Чому саме у Полтаві відбувається такий захід? Тому що у нас досить потужна практична база – кролівнича база, пташник, пасіка, сад та багато представлено порід тварин та птахів.
– Оці породисті великі кури виведені селекційно, – розповів Іван, розводить кролів та курей. – Але раціон у них такий же як у звичайних курей. Ніяких препаратів додатково я не даю. Полтавці запитують часто чи на борщ таких півнів не беруть, але тоді вийде досить дорогий борщ – один півень коштує від 400 гривень.
Малечу найбільше зацікавили нутрії (яких всі називали бобрами, аж поки не почитали вивіску), павичі та велетенські кролі. Але справжній "фурор" наробили звичайні курчата. Чоловік дозволив їх брати у руки і показав дітям як правильно тримати цих пухнастих пташенят. Напевно, що під час виставки він неодноразово про це пошкодував. Адже жодної секунди не мав спокою, навколо нього було гамірно та багато дітей, які гралися між собою курчатами у образах «суперменів» та інших героїв. Але все це з компенсувалося радістю в дитячих очах. Сусіди – учасники виставки – жартували, що скоро ще прибуде пару автобусів школярів і тоді від курчат не залишиться зовсім нічого.
Павич (самець коштує від 700 гривень) лише на декілька секунд розкрив свого розкішного хвоста – якраз, коли журналіст хотів його сфотографувати. Всі гості виставки почали йти подивитися на цю красу, але павич вже перестав демонструвати свою велич. Досить смішно було спостерігати за павичкою, яка спокійно клювала зерно, але тихцем час від часу спостерігала за спробами павича похизуватися красою свого хвоста.
