На початку минулого століття в Белфасті (Північна Ірландія) побудували та спустили на воду британський корабель «Титанік». Мабуть, цим фактом столиця невеличкої держави Об’єднаного Королівства відома на весь світ.
Чотири години перельоту від Борисполя до Белфаста (Інтернаціональний Аеропорт) – і делегація полтавської «Ворскли» (в складі якої, і ваша покірна «акула пера») ступила на Північно-ірландську землю 13 липня 2011 року. Тут полтавська команда мала зіграти у другому кваліфікаційному раунді Ліги Європи з місцевим «Глентораном».
Лівосторонній рух та маленькі будиночки
Величезним сюрпризом для кожного непідготовленого європейця стає лівосторонній рух транспорту. Я, наприклад, дуже довго шукав двері в автобусі, а виявилось, що вони зовсім з іншої сторони. До того ж незвично коли всі ідуть по «зустрічній» смузі. Та й дорогу переходити важкувато. Після того, як журналісти та працівники ФК «Ворскла» розсілися у жовтому автобусі, уся делегація рушила в готель в Белфасті. Минаючи Північно-ірландські краєвиди з соковитою зеленню, пагорбами та дуже швидкими хмарами на небі, побачив стадо корів. І ось тут в салоні автобусу сильно запахло Батьківщиною. Ні, я не мав на увазі, що Україна пахне саме так, але чомусь відразу згадав неньку.
Заїхавши в Белфаст, помітили що у місті з 600-тисячним населенням дуже мало багатоповерхівок. Переважно в центрі, і переважно – офісні будівлі. Хоча, можливо це лише на перший погляд. Журналістів розмістили в готелі «Парк Авеню» недалеко від центру міста. Дуже приємне місце. У номерах – безкоштовні чай і кава та Біблія (пізніше колега сказав мені, що так у всіх готелях Великобританії). Розклавшись і поспілкувавшись із родичами по «Скайпу» (Інтернет у «Парк Авеню» теж безкоштовний), вирушив досліджувати місто. Як вже було сказано, висоток у Белфасті майже немає. Тому усі дома на вулицях переважно маленькі двоповерхові – трохи схожі за архітектурною стилістикою, але усі різні. У них живуть переважно по дві родини. Парканів перед домами немає, лише, або невеличкі, або просто кущі. Діти граються, або в дворах, або просто на тротуарі. Свої іграшки вони також кидають просто посеред вулиці. Тобто на тротуарі можна побачити самокати, велосипеди та інші «засоби пересування».
Стадіон «Гленторану»
Окремий абзац цієї історії – стадіон «Овал», на якому і мали зіграти «Ворскла» з «Глентораном». На вечірньому тренуванні команди вдалося досконально вивчити цю спортивну споруду. Відразу помітно, що на ньому грає напівпрофесійний футбольний клуб. Дуже здивувало, що навкруги поля якась невідома доріжка з гравію. Якщо, граючи у футбол, піти на такому полі у підкат і випадково «викотитись» за бокову лінію, можна залишити на тому гравієві пів здоров’я. Також там дуже маленькі роздягальні та інші приміщення. На стадіоні навіть є стоячі місця. Але от газон, наприклад, у хорошому стані, ложа для преси є, Інтернет є. А після того, як мені вдалося купити у фан-магазині «Гленторану» фірмову футболку усього за два фунти (таким чином я задовольнив в собі «шмоточніка»), моє враження від стадіону стало зовсім позитивним.
Що подивитись у Белфасті
Основною відмінною рисою центру є площа Донегалл, оточена вражаючими пам'ятниками вікторіанської епохи. На площі Донегалл розташована ратуша - справжній зразок змішаних архітектурних стилів. Тут також знаходиться бібліотека Лінен Холл, в якій зберігаються основні скарби ірландської літератури.
Район Хай Сент на півночі Белфаста, відомий під назвою Ентріз, є найстарішою його частиною. Він був практично зруйнований бомбардуваннями під час Другої світової війни, і в даний час тут залишилися лише паби, що відображають дух минулого. Будівля Великої опери теж є пам'яткою Белфаста. Воно декілька раз піддавалося бомбардуванням, але було відреставровано і тепер сяє багатством. Історія і культура міста представлені в Ольстером Музеї поруч з університетом Квінс. У передмісті Белфаста знаходиться зоопарк, заміський парк Кейв Хілл, замок Белфаст, який теоретично відноситься до XII століття, але нинішній будівлю було побудовано в 1870 році, і Стормонт - місце засідань Northern Ireland Assembly.
У порту, саме там де збирали «Титанік», зараз розташовані два величезних портових крана, які можна побачити майже з кожної точки міста.
Віскі та «Тропа гігантів»
Наступного ранку вдалося побувати у селищі Бушмілс. Місці де роблять Ірландський віскі. Вибачте, але не можу рас сказати нічого цікаво про цей напій. Пахне погано (мені не сподобалось), коштує майже так само, як в Полтаві, хіба що трохи дешевше.
Але зовсім порід з Бушмілсом знаходиться так звана «Тропа гігантів» – унікальна прибережна місцевість, є близько 40 000 з'єднаних між собою базальтових (рідше андезитового) колон, що утворилися в результаті стародавнього виверження вулкана. Дорога, а також узбережжя Козвей-Кост, на якому вона знаходиться, були оголошені об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1986, і національним заповідником в 1987 Департаментом навколишнього середовища Північної Ірландії.
Після усіх позитивних емоції, був ще один емоційний вибух – перемога «Ворскли».
Використані матеріали з Вікіпедії.
