"Милі вдовушки"Енергійне та активне подружжя Яскевичів – Володимир та Любомира – прикладає максимум зусиль, щоб життя кожного ветерана було заповнене не лише серіалами, ліками та розмовами про болячки, а й цікавим дозвіллям. Відтак чоловік із дружиною долучили ветеранів до волонтерського руху, а самотні жінки знайшли відраду в клубі «Милі вдовушки».
До теми - Ув'язнена німцями вагітна полтавка співала під час весілля Лялі Убийвок. Історія життя
Мама мера Олександра Мамая – найкраща співачка в клубі «Милі вдовушки»
А почалося все 8 років тому. 3 грудня 2004 року непосидюча та життєлюбна Любомира Яскевич вирішила: досить сумувати її самотнім подругам-бабусям перед телевізором, пора об’єднуватися в клуб за інтересами. Ідеєю поділилася з чоловіком Володимиром Терентійовичем, головою ветеранської організації згаданих мікрорайонів. Чоловік підтримав дружину і виділив для майбутнього клубу одне з 4 приміщень, наданих ветеранам для зібрань.
– Я подумала, що в нашій ветеранській організації є чимало дружніх, але самотніх жінок, у яких померли чоловіки. Таких нарахувала 15. Усіх обдзвонила, зібрала разом і запропонувала об’єднатися в клуб «Милі вдовушки». Ідею і назву всі підтримали, – розповідає Любомира Юріївна. – Щоправда спочатку не всі зрозуміли, чим займатимуться «Милі вдовушки». Одна навіть запропонувала збиратися, аби разом готувати їсти.
Із того часу жінки почали збиратися по кілька разів на місяць. Своїм девізом узяли слова: «Додати до життя роки, а до років життя». Адже головна мета клубу – позбавити стареньких вдів від самотності. Для багатьох літніх жінок клуб «Милі вдовушки» став другою сім’єю. Адже чоловіки в усіх давно померли, діти часто живуть далеко, тож клуб – це розрада для них. Тут завжди підтримають і зрозуміють, бо інтереси та погляди на життя спільні, а атмосфера приємна. Обов’язково вітають одна одну з днем народження, сервірують стіл, ставлять самовар, чаюють та співають пісень. Окрім того, що збираються разом по кілька разів на місяць, жінки щодня спілкуються по телефону.
Переважній більшості «милих вдовушок» уже далеко за 70. Лише Тамара Артемівна Мамай молодша. А найстаршій учасниці клубу Катерині Добровській нещодавно відсвяткували 91 рік.
– Тамара Мамай – наша сусідка, знаємо ми її давно, тож логічно, що в клубі «Милі вдовушки» з самого початку, – зазначила Любомира Юріївна Яскевич. – Вона прекрасна людина, дуже скромна, товариська і проста жінка, співає гарно, любить жартувати. Нещодавно Володимир Терентійович, мій чоловік, вітав її з днем народження, подарував торт і шампанське. Раніше вона приходила до нас частіше, зараз – трохи рідше, бо в неї не вистачає часу.
Учасниці клубу читають Закон Божий та діляться рецептами
подружжя Яскевичів– Ви не можете собі уявити, з якою радістю та любов’ю ми зустрічаємо одна одну. Разом святкуємо, провідуємо, якщо хтось захворіє. А на святах співаємо, декламуємо вірші, ділимося своїми пригодами, беремо участь у волонтерських заходах. Кожна з нас пережила війну, хто – дитиною, хто був учасником бойових дій, – підкреслила пані Любомира.
За теплої погоди «Милі вдовушки» збираються часто, по кілька разів на місяць. Взимку – рідше, бо не всі ж живуть в одному під’їзді, чимало з них погано ходять, тож не в змозі за ожеледиці дійти до місця зборів.
Катерина Федоренко у «Милих вдовушках» із самого початку.
– Мені найбільше пощастило, бо я живу в тому ж під’їзді, де збираються «Милі вдовушки». Група в нас маленька, але дружня. За ці роки ми дуже зблизилися, тому організація – це наша друга сім’я. Тут ми читаємо та обговорюємо Закон Божий, відзначаємо свята – і державні, і релігійні. Особливо ж шануємо День Перемоги та День людей похилого віку, – розповідає Катерина Федоренко. – Часто ділимося рецептами, як медичними так і кулінарними. Виписували газету «Зелена планета», разом читали її, обговорювали і випробовували на собі методи народного лікування. Ділимося і горем, і радістю. За нагоди «Милі вдовушки» відвідують і міські заходи. Коли вдається дістати безкоштовні квитки, то завжди ходять у кінотеатри, театри, у музеї, на концерти. Само собою – й на мітинги.
Для Катерини Добровської «Милі вдовушки» – зовсім не перший клуб, який вона відвідує. Усе своє життя жінка працювала і брала активну участь у різноманітних організаціях. Свого часу, 1975 року, вона організувала при 3 ЖЕКу в Полтаві, колектив «Господарочка». Зуміла зібрати понад 30 жінок під одним дахом зі спільними інтересами.
Читайте також - 94-річна полтавка стала найстаршою учасницею Всеукраїнського диктанту єдності
– Тоді ми зустрічалися по 2-3 рази на місяць, вишивали, виготовляли саморобні квіти, килими, організовували виставки, – згадує Катерина Іванівна. – Окрім того, із 1985 до 2010 року я співала в хорі ветеранів. Нині ж відвідую клуб книголюбів та «Милі вдовушки». Останні – це моя відрада. Тут можна поділиться і секретами, і рецептами, і новинами, і радістю, як-от у когось правнук народився, і бідою, якщо хтось із рідних помер. Особливо ж приємно вітати одна одну з днем народження. От нещодавно – 3 грудня, святкували мій 91 рік. Тож я «наймолодша» учасниця клубу. Як мене привітали, не забуду ніколи. Любомира Юріївна з Володимиром Терентійовичем приїхали по мене машиною і відвезли до міської ради. Там саме були збори напередодні Дня волонтера. Наприкінці зібрання мене привітали з іменинами, подарували розкішний букет троянд.
Фото надане Олегом Соловйовим2001 року при Раді ветеранів мікрорайону Сади створена волонтерська організація. Тут пенсіонери допомагають пенсіонерам. Ті, хто при здоров’ї, стали волонтерами, аби допомагати своїм самотнім ровесникам, які вже не можуть самостійно працювати та обслуговувати себе.
Любомира Яскевич створила єдину в області організацію юних тимурівців
Окрім клубу «Милі вдовушки», Любомира Яскевич займається волонтерством. Вона створила організацію юних волонтерів-тимурівців, об’єднала 11 школярів, які погодилися допомагати стареньким. Шукала дітей для цього у своєму під’їзді. Згодом волонтери-тимурівці стали піонерами.
– Наш волонтерський рух існує вже майже 4 роки, – розповів Олег Соловйов, керівник волонтерського загону, учень 34 школи. – Про тимурівців і піонерів дізнався від Любомири Юріївни та Володимира Терентійовича. І я вирішив теж стати юним тимурівцем, помічником стареньким і немічним. Підтримали мене й батьки. Я розповів про тимурівців своїм друзям, які приєдналися до мене. За ці роки ми зробили 138 добрих справ: відвідували ветеранів, допомагали їм у домашніх справах.
