Оксана Забужко з власного досвіду знає, що у фразі «як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш» щось таки є.
«По-різному бувало, а олів’є з телевізором востаннє були ще за часів СРСР!» – відповідає письменниця на запитання про те, як вона зазвичай зустрічає Новий рік.
«Найбільше ж запам’яталось, як довелося зустрічати Новий рік двічі – раз у літаку через Атлантику і вдруге, через кілька годин, – вже в Новому Світі. І, між іншим, той рік чітко розділився в мене на два абсолютно різні «періоди піврозпаду» – ніби два різні життя в себе вмістив! Так що поширений забобон – мовляв, «як зустрінеш, так і проведеш» – якісь, видно, підстави під собою таки має...», – розповіла письменниця.
А Таня Малярчук надовго запам’ятала святкування 2003 року. Саме тоді вона почала палити. Викуривши пачку сигарок, Малярчук «була дуже крута і доросла».
«Тепер я вже не тішуся з того, що я доросла стала, а пачка сигарет залишилась стабільно», – додає письменниця. Каже, що це – «найжахливіша історія», яка з нею сталася.
Тарас Прохасько, як і переважна більшість опитаних нами письменників, зустрічають Новий рік удома. Письменник пригадує, як хотів «по-особливому відзначити перехід тисячоліть».
«Але я заснув перед Новим роком і прокинувся вже у іншому тисячолітті», – розповідає Прохасько.
Події однієї новорічної ночі (чи, радше ранку) змінили повністю життя Івана Малковича.
«Я прийшов з поетичного читання, а моя юна майбутня дружина вдосвіта йшла зі своєї компанії. Вона повз мою хату йшла і вирішила у мене вдома засіяти пшеницею. І так вона залишилася навічно, але це трапилось вже зовсім на Новий рік. Зранку, годині о шостій», – розповів нам історію свого новорічного кохання книговидавець.
Лідер «Другої ріки» Валерій Харчишин із усмішкою згадує свій новорічний курйоз: «Я колись сам перевдягнувся в Діда Мороза, в 13 років. І коли ми почали виступати, усі глядачі подумали, що я дівчинка. Вони почали підходити до вчителів і казати: «Ви шо, це ж неподобство. Ми розуміємо, що дівка висока, але це не означає, що вона повинна бути Дідом Морозом!». Мені так соромно було», – каже Харчишин.
Художниця Євгенія Гапчинська пригадує не надто смішне святкування.
«Якось у студентські роки мій Новий рік закінчився у лікарні, мені вирізали апендикс», – розповідає вона про свято, яке запам’ятала назавжди.
А дизайнер Лілія Літковська у Новорічну ніч опинилась в електричці. «Ми запізнилися на автобус, чи то друзі нас не дочекалися… Тоді мобілок не було. І ми з подругою поїхали електричкою додому. Зустріли Новий рік із чужими людьми, але приємними», – оптимістично каже дизайнер.
Сім’я Наталки Сняданко напередодні Нового року завжди робить важкий вибір: ставити живу ялинку чи штучну? До цього часу терези сумнівів все-таки схилялись на користь натуральної.
«Це нас мучить із екологічної точки зору, та хочеться, щоб діти пам’ятали, як вона пахне, який має вигляд... Це у нас завжди дилема», – розповіла письменниця про єдиний обов’язковий атрибут святкування Нового року. Чи буде салат олів’є на її святковому столі, Сняданко байдуже. Вона не сприймає Новий рік як свято.
Юрко Іздрик навпаки, звик святкувати ніч із 31 грудня на 1 січня «правильно». Та планує цю традицію змінити. «Найнезвичніший Новий рік мене ще чекає попереду. Це буде свято без олів’є, телевізора та всього цього джентльменського набору», –оптимістично каже письменник.
