Фото та текст - прес-служба Полтаської обласної ради
Великий вантаж, зокрема м'ясна продукція і українські ласощі – кавуни – захисникам привезла волонтер Ірина Каптур спільно з головою обласної ради Олександром Біленьким, навколо яких об'єдналась справжня волонтерська команда. Тому і поїздка на передодні Дня Незалежності – вже не перший їх спільний проект.
Окремо – вантаж на вагу золота – медпрепарати для передової від комунального підприємства “Полтавафарм". Голова обласної ради розповідає – труднощів у дорозі вистачало і на доброчинну допомогу довелось опиратись не лише під час збору вантажу.
– Під Бахмутом наш причіп не витримав вантажу і фронтових доріг – зламався. Та добрі люди всюди знайдуться. Вдалося зв'язатись з народним депутатом України Артуром Герасимовим, який допомагає нам у кожній поїздці. У результаті – і транспортом нас забезпечили, і причіп відремонтували. Ми продовжили свою місію. І бачили б ви, як раділи нам наші захисники! Навіть не м'ясному, і не кавунам – хоч і були вдячні за вантаж. Звістка з рідної землі – от що цінно для наших воїнів, – ділиться Олександр Біленький.
До річниці Незалежності України голова обласної ради нагородив бійців АТО Полтавщини, відзнаками "За вірність народу України". І, звичайно ж, безцінне спілкування з бійцями. Воїн з позивним “Ментол” у свої 27 років — командир батальйону 53 бригади у званні майора. Розповідає – кожен боєць підрозділу залишається патріотом незважаючи навіть на загрозу життю.
– Двічі на день – зранку і ввечері – ми вмикаємо на своїх позиціях Гімн України. Гучно, щоб далеко було чути. Супротивник приноровився – з перших звуків починає гатити по нашим позиціям. Та це нас не зупиняє, а лише вкорінює у впевненості – вірні своїй країні ми обов'язково переможемо, – розповідає комбат.
До слова – вмикали гімн і того дня. У відповідь мовчали. Сміються українські бійці – гімн позбавляє ворога колишнього завзяття...
Про побут на передовій оповідає і командир роти другого батальйону 53 з красномовним позивним “Мер”. Говорить – до українських військових місцеві мешканці йдуть зі своїми бідами, як до представників влади.
– От приходять до нас люди – тому хату розбомбило, у того вже і їсти немає чого. Як відмовиш – не за чутками ж знаєш, що таке війна? Ми завжди намагаємось допомогти. Хоч і самі не дуже маємо, але ділимось останнім. Біда ж на всіх одна, – говорить “Мер””.
11 річна Діана мешкає у прифронтовому Зайцевому разом з мамою. Через війну дівчинка вже два рокине ходить до школи – освітній заклад залишився на контрольованій бойовиками території ближче до Горлівки. Вихід знайшли – дівчинку возитимуть до школи у сусідньому селі, де мешкає її тітка. Та виникає проблема, яку і під мирним небом важко вирішити – як зібрати дитину до школи?
– Ми привезли дівчинці необхідне канцелярське приладдя, зошити. Подарували взуття. На перший час має вистачити. Родина Діани під постійним патронатом наших волонтерів, думаю, що на час навчання ми зможемо забезпечити дівчинку усім необхідним, – розповідає відома волонтерка Ірина Каптур, яку “рідною” називають усі бійці 53 бригади.
І цього разу мужня жінка взяла на себе збір основної частини вантажу у зону АТО. Свою допомогу родині Діани принагідно запропонував і голова обласної ради Олександр Біленький.
Читайте також: Як на Полтавщині працює пільговий проїзд для учасників бойових дій
