Але таким воно є не лише в Україні. Ще весною 2011-ого року майдан Тахрір став місцем боротьби проти режиму в Єгипті.
1-ого лютого фільм «Square» («Майдан») про єгипетську революцію був показаний в ефірі «Громадського телебачення». До того в КМДА 18 і 19 січня показ був здійснений з ініціативи американця Стюарта Фармера. Через це заступник голови СБУ Володимир Тоцький звинуватив пана Фармера у втручанні у внутрішні справи України та заявив, що американець повинен покинути межі держави. Вже з огляду на таку увагу державних структур, фільм має беззаперечну цінність.
Крім того, творці дозволили безкоштовно поширювати це кіно на всій території України. Тому вперед: скачуйте чи дивіться онлайн.
В основі сюжету — події з 2011 до 2013 року в столиці Єгипту. Незгодні з режимом Хосні Мубарака, з корупцією влади, зі вседозволеністю армії вийшли на майдан Тахрір і заявили, що стоятимуть там до перемоги. Намети, волонтери, пісні, увага ЗМІ — все дуже нагадує наш Майдан у Києві, особливо, коли бачив його на власні очі. Дивуєшся, скільки спільного є в нас з такими ніби далекими (в географічному) і відмінними (в релігійному і культурному плані) єгиптянами. Але вони терпіли свого «диктатора» 30 років. Сумніваюся, що в українців стане снаги на такий термін.
- Кадр з фільму, один з активістів революції (www.leveledmag.com)
Головні герої — кілька молодих активістів, котрі не згодні з режимом. Їхніми очима і показують всі події протягом двох років. Але режисери об'єктивно підходять до висвітлення революції — присутні епізоди з коментарями військових, суперечками обох сторін.
За кілька місяців єгиптяни добилися відставки Мубарака. Доволі дивно сприймати їхні сльози (цікаво чи в нас будуть плакати з радості, якщо президент оголосить те саме). Більшість народу взагалі не пам'ятають, як це — жити, коли країною керує хтось інший. Але радість і ейфорія швидко проходять...
Люди полишили своє місце протестів. І лейтмотивом фільму проходить фраза: «Головна помилка — це те, що ми пішли з Майдану без влади у наших руках». Війська отримали всю повноту влади в країні, і режим продовжив функціонувати далі.
В деяких епізодах трохи незвично, коли військові приходять до протестувальників, просять (саме просять!) Їх покинути Майдан, вступають у аргументовані суперечки з протестувальниками — видно контраст з Україною. Але в інших моментах ці ж військові давлять єгиптян технікою (кадри з потрощеними черепами — не для людей із слабкою психікою, але це потрібно дивитися, щоб зрозуміти, наскільки все серйозно).
Тут є все — захват від перемог і розчарування програшами, сльози матерів і віра молодого покоління у краще майбутнє, безкорислива праця ентузіастів і понівечені трупи тих, хто не злякався, тих, хто не захотів мовчки відсиджувати по домівках.
- Майдан Тахрір і єгиптяни, 30 червня 2013 року (фото: www.radiosvoboda.org)
Протести єгиптян тривають. Вони добилися відставки нового президента Мурсі через 5 місяців від інавгурації; страйк проти нього став чи не наймасовішою акцією протесту в історії людства — видовище захоплює.
Навіть через 2,5 роки від початку революції люди не здаються. В них не опускаються руки. Вони і надалі шукають альтернативні методи відстоювання своїх прав. Ці люди продовжують ризикувати своїми життями заради свободи.
Цей фільм обов'язковий до перегляду. 104 хвилини, в котрі режисер вмістив 2,5 роки зйомок, того вартують. Хоч би для того, щоб повчитися на помилках інших...
Роман Повзик, громадський активіст, НМО «Magnum Opus»
