Двері відчинені, як виявилося, провітрюють, проте всередину не пускають. В очікуванні виконання свого громадянського обов'язку – чоловік років 40. На питання чи він перший прийшов, охоронець відповідає за нього – ні, перша була бабуся років 70, прийшла о-пів на восьму. Жартує: «Перевірила, чи ми працюємо, чи не забули, що вибори».
О 7 55 працівники дільниці викурюють останню цигарку і рівно о 8 шестеро полтавців, які уже чекають під дверима, заходять на дільницю. В основному – літні виборці. Працівників на дільниці мало – через скорочення членів з 12 до 9, збираються їхати зі скриньками для голосування до виборців додому.
У одній з кабін – дві пари ніг.
На мої зауваження молода дівчина-спостерігач схвильовано стрепенулася, проте працівник дільниці спокійно пояснила: у жінки інвалідність по зору, вона має право попросити про допомогу у заповненні бюлетеня сторонню людину, не працівника дільниці.
У даному випадку – свого чоловіка.
Прямо біля кабінок – двоє спостерігачів з Канади: Рохам Кембхаві та Ольга Мустицька.
Рохам у якості спостерігача – вперше, Ольга – уже вчетверте. Їхати не боялися, бо знають, що у Полтаві безпечно. Порушень не зафіксували, але у разі чого зможуть швидко відреагувати – кажуть, цього року їм видали планшети, щоб відразу передавати сигнал про порушення прямо на Київ.
На виході з дільниці – традиційний лоток з пиріжками для тих, хто проголосував. Усе спокійно.
