Журналіст дізналася, як працюють шлюбні агентства. Фото – panorama.pl.ua
В Україні останнім часом дуже популярними стали так звані міжнародні шлюбні агентства, де молодим та привабливим дівчатам пропонують знайти закордонного «принца», який одружиться на них, та забере у «Золоту Країну Забугор’я». Ідея не нова, але завдяки високошвидкісному Інтернету набула шалених обертів. І сьогодні навіть у найменшому місті знайдеться бодай одне таке агентство.
У Полтаві їх безліч, навіть не злічити. Чи то попит так породжує пропозицію, чи то так багато заповзятих полтавців, які зрозуміли, що можна легко «зрубати бабла» з наївних іноземців. Та як би там не було, але зараз складно знайти бодай одну дівчину, до якої б не зверталися в соціальних мережах з пропозицією зареєструватися в одному з агентств. Я не стала винятком.
«Професійна» фотосесія це лише початок
Якось взимку надходить мені повідомлення від дівчини, назвемо її Таня, з пропозицією безкоштовної фотосесії у професійного фотографа. Саме це було написано першим. У наступному реченні вже мова йшла про те, для чого власне потрібна фотосесія. Для шлюбного агентства, де можна знайти цікаві знайомства або ж навіть любов.
Останнє не дуже зацікавило, але пропозиція отримати абсолютно безкоштовно професійну фотосесію підкупила. До того ж я вже багато чула про принцип роботи подібних агентств, і знала, що окрім фотографій дівчата більше нічого не отримують, про іноземного чоловіка й мова не йде.
Домовляємося зустрітися через тиждень. Для реєстрації на сайті потрібна копія паспорту, тому потрібно взяти його з собою. Зустрічаємося в районі «Алмазного».
– Зараз підемо до мене додому. А то в агентстві дуже холодно, ми поки працюємо вдома. А то наші перекладачі мерзнуть, – посміхається вона.
Квартира виявилась на першому поверсі «хрущовки». У квартирі євроремонт, дуже світло та затишно. Схоже, що агентство приносить непоганий прибуток. Проходимо у вітальню, яка слугує ще й кабінетом. Бузкові стіни, білий шкіряний диван, робочий стіл з комп’ютером та принтером. Солідно та дорого.
Поки гудить копіювальний апарат, скануючи паспорт, намагаюсь розпитати якомога про агентство. Питаю, як багато дівчат реально вийшли заміж.
– Уже вісім дівчаток. І досить-таки щасливі у шлюбі. Навіть у деяких вже є діти, – переконує мене працівниця шлюбного агентства.
В голові крутиться питання, а скільки ж це у відсотковому відношенні до усіх дівчат зареєстрованих на сайті, але мовчу.
Паспорт відскановано. Знімаємо відео, з першого дублю. Заповнюю стандартну анкету, де вказую повне ім’я, параметри, колір очей і волосся, рівень знання англійської, улюблені квіти, і все в такому стилі. У мене одразу виникає питання, чи будемо ми самі спілкуватися з чоловіками.
– Ні, ні! З чоловіками спілкуються наші перекладачі, тільки від вашого імені. Просто коли зав’яжеться довге листування, я повідомляю тобі, ти приїжджаєш, і ми вирішуємо, що робити далі, або організовувати зустріч з іноземцем, або... – каже дівчина.
– І часто такі зустрічі відбуваються? – запитую в неї.
– По різному. У нас є дівчина, якій спочатку взагалі не писали. Вона навіть думала йти із сайту. Казала, мовляв, який сенс мені на ньому залишатися. Я запропонувала їй зачекати. Ми зробили їй нову фотосесію, і тепер вона кожен місяць їздить за кордон, на зустріч з чоловіками. Дзвонить мені і каже: «От не знаю, мені в Німеччину в цьому місяці поїхати, або в Іспанію», – посміхається Таня.
Ще кілька хвилин говоримо про інших дівчат. Про різні випадки в агентстві. Усе звучить як завуальована реклама. Домовляємося за фотосесію. Призначаємо її через місяць, коли буде вільний час.
Через місяць у визначений день зустрічаємося. Перша за планом – візажист. Тому йдемо до неї. За півгодини мене, розмальовану, що майже не впізнати, і Таню на машині забирає її чоловік. Через ще 15 хвилин ми вже на спеціально орендованій квартирі.
Обіцяним «професійним» фотографом виявився Танін чоловік Роман. Така «універсальність» насторожила.
Дві години і п’ять нарядів, які я змінювала у туалетній кімнаті, що слугувала переодягальнею. Потому, ми стомлені сидимо на дивані, обговорюючи фотосесію. Таня робить каву.
– Значить, дивись, – почав фотограф, – я буду обробляти фотографії в Lightroom. Це не Photoshop, але майже те ж саме. Додам красиві ефекти.
– Скинь мені оригінали, – не приховуючи здивування, кажу я, – я собі й сама їх оброблю у Фотошопі. Це не проблема
– Ти вмієш працювати в Фотошопі? О! А навчиш?, – явно не жартуючи, запитує Роман.
Я мовчу. Бо що можна відповісти? Без сарказму ніяк, але моя вихованість не дозволяє. Все ж таки він старався.
На наступний день отримую свої фотографії. З трьохста бодай п’ять, які б заслуговували уваги. І то потребують «тонни» Фотошопу. Усе інше – завалене освітлення, обрізані руки та ноги, крива композиція…
Після всіх тих подій пройшло вже майже півроку. Від Тані нема жодного повідомлення. Хоч у цьому не обманули очікувань. Чи все ж таки справа у невдалих фотографіях?
Підставні дівчата – тільки частина бізнесу
Подібні метаморфози та обмани, це лише вершина айсберга. І ця вершина не настільки прикра, адже дівчата не платять ні копійки, тому навіть отримуючи невдалі фото, стає жаль лише витраченого часу. Але існують афери більш серйозніші.
Катя працює в одному з міжнародних шлюбних агентств Полтави перекладачем. За її словами, робота не складна, всього лише відповідати на листи чоловіків від імен дівчат. Але жодну з цих дівчат вона в житті не бачила, лише на фотографіях. А отже більшість інформації, яку про себе пишуть ніби дівчата – вигадка. Але це нікого не хвилює. У цьому бізнесі головне отримувати побільше листів від чоловіків, бо за кожне агентство отримує певні кошти, а перекладач – свій процент.
Та й дівчата, за словами Каті, не надто бажають зустріти іноземного чоловіка. Адже більшість згодилась зареєструватися лише через безкоштовні фотографії. Саме тому інколи відбуваються смішні курйози.
– Якось до однієї дівчини зібрався приїхати іноземець. – розповідає Катя. – Він вже придбав квиток, і ми очікували на його приїзд. Але дівчина, до якої він збирався, відмовилася з ним зустрітися. Агентство не хотіло втрачати гроші, оскільки з дівчиною та іноземцем на зустрічі має бути перекладач з агентства. Іноземець повинен платити за його послуги приблизно 30 доларів за годину. Частину цих грошей отримує агентство, а отже за кілька годин, а то і днів набігає немала сума.
Тому, щоб заробити ці гроші, знайшли іншу дівчину трохи схожу на ту, до якої прямував іноземний наречений. При зустрічі він не помітив підстави, тому провів з дівчиною, якій прийшлося увесь цей час називатися іншим ім’ям, кілька днів. Вони ходили по різних кафе, ресторанам тощо, і за все, звичайно, платив він. У результаті підставна дівчина йому не дуже сподобалася, він не захотів більше з нею зустрічатися, а ми зітхнули з полегшення. Адже якби він надумав будувати стосунки й далі, то обман би рано чи пізно розкрився.
Згодом виявилось подібні перевтілення – це не рідкість. Але вони не завжди вдалі. Інна, перекладач ще одного агентства, розповідала про випадок, коли іноземець при першій зустрічі помітив, що дівчина, до якої він їхав, та дівчина, яка до нього прийшла на зустріч – дві різні людини. Він вчинив скандал та відмовився продовжувати зустріч. Хоча і агентство, і перекладач до останнього відстоювали думку, що це одна й та сама людина. У результаті все закінчилося мирно.
Скільки ще проживе подібний бізнес, побудований на наївності та романтичності іноземних чоловіків, невідомо. Але з кожним роком таких агентств стає все більше. Тож, цілком імовірно, що у Полтаві не залишиться жодної дівчини, яка б не була зареєстрована у одному з них.
Читайте також: вчені склали рецепт ідеальногого шлюбу.
