Кілька десятків полтавців прийшли на мітинг-реквієм перед Полтавською облдержадміністрацією, аби вшанувати пам’ять полеглих на Майдані героїв. 18-20 лютого 2014 року навічно викарбувалися в пам’яті українців, як дати, коли відчайдухи, патріоти із пантеону Небесної сотні загинули в розпалі Революції гідності.
У Полтаві вшанували героїв Небесної сотні. Фото Ольги Матвієнко
Мітинг розпочали внесенням велетенського українського прапора. Панахиду за загиблими відслужив Архієпископ Полтавський та Кременчуцький Федір.
– Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув, щоб ми жили вільно, – сказав Владика Федір.
Читайте також: Рік потому: у Полтаві ультрас вшанували пам’ять загиблого в АТО Антона Грицая
Серед присутніх сьогодні на Майдані – представники влади, студенти, полтавці, які брали безпосередню участь у подіях на полтавському та київському Майданах. Серед них і нинішній голова Новосанжарської райдержадміністрації Сергій Бульбаха, який також є учасником АТО.
– Події лютого 2014 року вписані в історію новітньої історії України й історії ХХІ століття усього світу. Революція розпочалася із мирного протесту молоді за їхнє право жити в європейській країни. Молоді хлопці і дівчата були звіряче побиті «Беркутом». Влада віддала злочинний наказ і тоді піднялася вся Україна: стотисячний Майдан у Києві, багатотисячні Майдани по всій Україні. Народ показав своє право жити у вільній демократичній державі. Смерті героїв Небесної сотні були покладені на вівтар змін у Україні, їхні життя стали запорукою змін. Для того, щоб вони відбувалися насправді, аби ми могли із честю говорити «Я -українець», ми повинні, перш за все, змінитися кожен. Ці смерті дають нам право, шанс отримати свою незалежну, вільну Україну, – сказав Сергій Бульбаха.
Після того, як героїв Небесної сотні вшанували хвилиною мовчання, учасники зібрання поклали квіти до меморіалу, встановленому перед ОДА і вирушили до графіті-меморіалу Загиблим борцям за незалежність України.
Читайте також: День Гідності: «Точкою неповернення став розгін студентів, після смерті Нігояна не боротися стало неможливо»
