Файєри і патріотичні гасла – класичні атрибути маршу ультрас. Щоправда, сьогодні, 15 лютого, приводом для маршу футбольних шанувальників став не черговий матч зелено-білих, а роковини загибелі побратима – Антона Грицая. Рік тому в цей день боєць полку «Азов» загинув під час наступу на Широкине.
Марш ультрас пам’ять загиблого Антона Грицая. Фото Ольги Матвієнко
– Таких людей забувати не можна. Це мій обов’язок – прийти і вшанувати його пам’ять, пам’ять тих, хто загинув заради того, щоб ми зараз були тут і жили. Він був на рубежі, коли там потрібні були люди, аби захистити нас,– говорить його друг Іван Лаврусенко. – Їхній вклад неоціненний. Ці хлопці і волонтери роблять дуже багато. Своєю участю там вони подають нам приклад, є нашим форпостом.
Зібралися традиційно біля Білої альтанки. Далі, несучи величезний банер із портретом Антона і написом «Герої серед нас», пройшли центральною вулицею міста Жовтневою до Полтавського національного педагогічного університету, де навчався хлопець. Нині на стіні головного корпусу встановлена меморіальна дошка. Біля неї горять лампадки і стоїть букет жовтих і блакитних хризантем.
– Рік як немає із нами нашого товариша. Для нас він був побратимом на секторі, на Майдані. Цей рік був тяжким, але його смерть не була даремною. Він – приклад, яким повинен бути чоловік. Антон Грицай і хлопці – лицарі, які взяли зброю і пішли нас захищати, – Вадим Ямщиков.
Серед учасників маршу була і мама Антона.
– Я вперше на такому марші, раніше спостерігала лише зі сторони. Я відчуваю велике піднесення, знаю, що Антон бачить все це і чує. Впевнена, що мій син пишається цією молоддю, за якою наше майбутнє. Хочу, щоб ви увібрали хоч трохи від цієї людини і були завжди захисниками своєї родини, своєї країни, – сказала Тетяна Грицай, завершивши виступ гаслом «Слава Україні!».
Хода завершилася біля графіті-меморіалу борцям на незалежність України. Антон Грицай був одним із ініціаторів створення цього графіті. Сьогодні його вшановують, як одного із тих, хто із любові і віри в Україну поклав за неї життя.
