Музеї Полтави: Петро І, зброя, обитель Котляревського

Сьогодні став таким культурним, аж страшно. Ще б пак! За декілька годин обійти більшість музеїв Полтави. Їх розмаїттям місто приємно вразило. Під час виконання завдання проекту "Інше місто" від деяких експонатів був у захваті, від інших у нудьзі. Завдання №7: "Музеї". Як і обіцяв у вчорашньому пості – сьогодні розпочнемо з найвизначнішої пам’ятки. А саме Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської Битви". Трошки пошукав у Інтеренті - є сайт заповідника battle-poltava.org. Детально описані експозиції та пам'ятки, вартість екскурсій. А головне інформація – як доїхати. А саме це автобуси №4,5. Вирушаю в путь. Втім в центрі на Жовтневій все таки перепитую в перехожого: - Скажіть, як до поля Полтавської битви доїхати? - Це вам треба "четвірка", вона там далі зупиняється. - Це автобус? - Так, а ще можете п’ятим маршрутом доїхати. Чоловік не збрехав. Автобус таки приїхав, тільки чекати його довелось хвилин 15 точно. Цікаво, що зі мною їхати такі ж туристи по старше. Тому вони з'ясовували, на якій зупинці виходити. А я "впав" хвіст і зробив вигляд, що я сумка :). Приємно, що під визначні дати пам’ятки історії у нас реставрують. Тому до 300-річчя битви заповідник відремонтували. На скільки я зрозумів, не без участі міської влади та посольства Росії. Одразу видно велику план-схему заповідника. Піднімаюсь до хреста на братській могилі, відвідую церкву. Можна прямувати до самого музею. Вхід, до речі, – 8 гривень, ще вісім гривень плачу за можливість фотографування. Цікаво, що за цим квитком можна відвідати і музей Панаса Мирного. Акція така. Є інформація про екскурсії, в тому числі і містом. Але це окреме завдання іншого дня. То ж вирушаю оглядати експозицію. Втім, тільки я почав оцінювати інформативність музею, трапилась неприємність. В музеї виставлено чимало зразків тогочасної холодної зброї. Як тільки побачив першу шаблюку – очі загорілись. Далі освітлював дорогу собі сам… Тільки поціновував зброї зрозуміє – як хотілось потримати і помахати шаблями, ятаганами та мушкетами. Навіть надибав ручний "гранатомет" того часу. Словом щей після виходу з музею мислити адекватно в мене не вийшло. Тому про туалет запитати забув. Думки трохи охолодив під час відвідин реконструкції оборонного редуту. А автобуса назад у Полтаву довелось чекати хвилин 10. Далі за картою надибав "Музей авіації та космонавтики". Вхід 5 гривень, а от за фотографування по прасу а ж 15 гривень. ОГО! Я розумію, як би це була років 20 тому, то була б державна таємниця. Але зараз… Обійдемось без фото. Ти паче враження від музей вийдуть змазані. Адже встиг відвідати Музей дальньої авіації. Що з може потягатися з бойовими бомбардувальниками з розмахом крила у декілька десятків метрів. У музей ж авіації і космонавтики все скромніше. В основному вирізки з газет, макети та модельки. За виключенням кількох ракетних двигунів, крісел пілотів та комбінезонів. Проте персонал привітний: - А ви не місцевий?, - запитують на виході. - Так. - Бачу, що по карті ходите. Можливо щось підсказати? - Ні дякую. До побачення. - До побачення. Обережно, сходинки. Такою ж привітністю відзначились і співробітники музею Івана Котляревського. Плачу шість гривень за вхід та іду хутко оглядати експонати. Зброї тут нема точно :). Тому особливо довго не затримуюсь біля стенду. Це а жсхвилювало працівницю музею. І вона супроводжувала мене по всьому музею, пориваючись розповісти про класика більше. - Що ж ви так швидко дивитесь! - Та я інформацію в Інтернеті зможу прочитати… - До речі, біля Альтанки є ще один наш музей. Реконструйована садиба Івана Котляревського. - О! Дякую! Якраз туди прямую. Що стосується туалетів, то поряд Парк Слави з нормальним громадським туалетом, яким я і скористався. Чесно кажу чи обитель Івана Котляревського сподобалась більше, ніж музей. Тут класик мабуть тримав "Бентлі" тих часів :)) Відтворений побут тих часів, меблі. Пам’ятник класику в дворі, Колодязь. А ще церква Та Біла Альтанка поряд. І туалет також. Так за квиток я заплатив 6 гривень, та ще 6 за фотографування. Приємно здивував і краєзнавчий музей. Такої краси не очікував. Коли вже був поруч з будівлею думав, що то готель мабуть якийсь дорогий. Ба`, ні – музей. Про Музеї Панаса Мирного та Короленка розписувати не буду. І так уже багато літер написав :) А сьогодні відвідаю гру полтавської "Ворскли". Так, що чекайте на враження вже невдовзі.