– Традиційне питання до всіх депутатів, які приходять до нашої редакції: розкажіть про підсумки своєї роботи на благо громади.
– Якщо говорити про те, чи задоволений я результатами своєї роботи за ці 4,5 року, то, однозначно, скажу: не задоволений. Можна, і потрібно, було зробити більше. Чи задоволені люди моєю роботою, слід у них запитати. У моїй програмі, з якою я йшов тоді на вибори як представник Зіньківського району не було популізму, була чітка мета – допомагати розвитку економіки в області й безпосередньо в районі.
– Я відразу буду Вас перебивати. Можете перелічити конкретно: скільки дитячих майданчиків збудувати, на яких вулицях світло провели, скільком людям допомогли?
– Це буде довга розмова. Я тому й сконцентрував увагу на тому, що треба такі речі питати в людей. Лише за минулий рік маю перелік зроблених справ на три сторінки. Перераховувати, якій школі я допоміг, зі скількома людьми зустрівся – у мене не такий характер, щоб вихвалятися цими речами.
– І все-таки я наполягаю: назвіть Ваші здобутки, за які б Ви собі «п’ятірку» поставили? Нещодавно в нас у редакції гостем був депутат міської ради пан Юрій Ісаєв, то на моє питання про здобутки він просто відповів: допоміг облаштувати дитячий майданчик на Огнівці. Людина цього не приховує, гордиться цим.
– Якщо вже заговорили про майданчики, то я теж цю роботу реалізував. У самому центрі Опішні ми разом побудували дитмайданчик. У Полтаві ці споруди заводського виробництва. Ми пішли іншим шляхом. Концепція моєї кампанії передбачає, що людям потрібно давати роботу і самим вчитися щось робити, тому ми вирішили не витрачати кошти на придбання майданчика, а самі його спроектували разом з опішнянами.
– Тобто, проконсультувалися з дітьми: тут поставимо гойдалку, а тут – гірку?
– Так, серйозно. Було запропоновано близько 30 варіантів майданчиків. Із них обрали чотири, надрукували їх схеми, опитали дітей, і варіант, за який найбільше проголосували, побудували. Нам було просто. Ми самостійно це робили. Дерево є у лісах, столяри в Опішні – також. Майданчик і досі стоїть. Він оригінальний, такого більш ніде такого немає, а ще особливий тим, що кожен житель Опішні якоюсь мірою до нього причетний. Це персональна приємність для мене. Я не хотів про це говорити…
– Але ж треба про це говорити!
– Вважаю, що такі кроки – від безвиході, у тому числі від безвиході у місцевому самоврядуванні, бо за нормального фінансування влади, нормального розвитку економіки чи потрібно було б депутату будувати майданчики? У народного обранця робота має бути пов’язана з ініціативами з розвитку території, а дитячі майданчики – це вже вторинне.
– Але майданчики і тому подібне – видимий результат роботи депутата, те, що можна «помацати». Зробив п’ять майданчиків – молодець. А скільки засідань в обласній раді відвідав, що там робив – перевірити якість цієї роботи дуже важко.
– Зміни – це не кількість майданчиків, а те, чи стало краще жити, системні ініціативи, які стали безповоротними. От я член комісії з паливно-енергетичного комплексу, секретар комісії. У ній переважно регіонали, у нас в обласній раді, як ви знаєте, їх більшість. Так от, я постійно виступав із ініціативами, що потрібно зробити більш прозорий підхід до того, як і кому ми надаємо надра, дозволи на їх використання. Як наслідок, уже після Майдану вдалося крок за кроком зробити ці процеси прозорими. Уже є чіткі характеристики, скільки відсотків від доходу нафтогазової компанії потрібно перераховувати у Полтавську область. Це прозоро, і ніхто у кишеню нічого не покладе, є документ-меморандум між Полтавською областю і нафтогазовими компаніями, і це вже невідворотні якісні зміни. Цифри доходу обласного бюджету, бюджету громади стали набагато вищі. Зокрема, 16 грудня 2014 я як депутат звернувся до посла США в Україні з проханням методологічного та організаційного сприяння Полтавській області в приєднанні до EITI (Ініціатива прозорості видобувних галузей). Зараз цей процес уже запущений. 24 лютого вже відбулося перше громадське обговорення з цього приводу. Захід проводився за підтримки Transparency International Ukraine
– А як часто Ви до людей в округ виїжджали за ці роки?
– Приймальня у Зінькові для людей відкрита. У середньому п’ять населених пунктів щотижня відвідують мої помічники, тобто за місяць – майже весь район. 1-2 рази на місяць веду персональні прийоми. Можна було б і частіше, але через гречкосійство – зло, яке і в Полтаві відбулося, і в Зіньківському районі – усе змінилося. Змінилися люди. Я на собі це відчув: до того, як почали роздавали гречку в нашому районі, люди до мене приходили з практичними питаннями, які я можу вирішити як депутат. Після роздавання гречки люди почали ставитися до депутата, як до такого, хто може дати лише матеріальні блага. І кожен прийом закінчується списком потреб людей, який обраховується сотнями тисяч гривень. Зрозуміло, що серце болить, рветься допомогти, але собою не можна замінити бюджет району. Тому і кажу: мета у мене – все-таки розвивати економіку, підтримувати підприємства у плані того, щоб не створювати штучні бар’єри. І коли бюджет буде наповнюватися сам по собі й ефективно використовуватиметься, не потрібно буде до депутата звертатися з матеріальними запитами.
– А з чим найчастіше до Вас як до депутата йдуть люди?
– Багато скарг на роботу юстиції, дуже багато питань з приводу паїв, нерухомості, стосовно переоформлення. Для людей із сіл взагалі проблема – потрапити на прийом у різноманітні служби, коли черги доводиться займати з вечора. У цьому плані дуже показовий досвід Вінниці, де багато зроблено для покращення комфорту комунікації між людиною і владою. Там є центр надання адміністративних послуг, куди записатися можна на конкретний час, а не займати чергу з вечора, та й час оформлення документів коротший, ніж у Полтаві.
– Про досвід Вінниці Ви розказуєте вже з погляду очільника новоствореної громадської платформи «Нова Полтава». Скільки часу вона існує?
– Ідея такої форми роботи зявилася близько п’яти років тому, я ініціював щось подібне у «Фронті змін», в «Ударі», але у звязку з тим, що партії – це поки що закриті для ініціатив майданчики, такі починання через якийсь час блокували. У листопаді 2014-го мене запросили на конференцію, яку влаштував молодіжний бізнес-клуб, і я побачив, що є ініцативна молодь, вона об’єднується, але не знає, що і як робити далі. Вони ходять туди-сюди, потрапляють у якісь партії, розчаровуються, ми втрачаємо цей потенціал. Я зрозумів, що потрібно створювати виключно громадський проект, щоб дати їм можливість працювати на території, мати доступ до комунікацій, можливість проводити свої заходи й отримувати консультації. Ми зібрали команду професіоналів в галузі управління проектами. Комунікуємо з організаціями, які в рамках України курують схожі проекти, даємо можливість навчатися, розвиватися, проявити себе, познайомитися з іншими людьми.
– До речі, про Вінницю. Коли Олександр Мамай став мером, у першому ж інтерв’ю він заявив про намір негайно зібрати літак на Вінницю, щоб перейняти там досвід управлінський. Але так і не полетів, а Ви полетіли…
– Ми теж не полетіли. Поїхали автобусом...
– Як Ви це організували? Зателефонували Гройсману?
– Він зайнята людина і його вже рік у Вінниці немає, але там все працює, як годинник. Це результат системних реформ. Ми зв’язалися з колегами – депутатами Вінницької міськради і сказали, що хочемо перейняти досвід. Андрій Рева, заступник мера, який втілював велику частину цих реформ, розповів, із чого починали. Ми хотіли розібратися, чому вони зробили саме ці кроки. Можна довго говорити про реформи, Янукович про них теж, здається, казав, але вони не відбулися. А от у Вінниці відбулися. І місто 2014 року за рейтингом журналу «Фокус» посіло перше місце за комфортом проживання. А Полтава на якому, знаєте?
– Ні.
– У першу 50-ку навіть не входить.
– Як не входить?
– Отак. У нас у команді точилися дискусії – може, люди у Вінниці якісь інші. Але ні, на старті цих реформ у них усе було, як у нас.
– Що ж тоді у них було таке, чого у нас не було? Гройсман?
– Його вклад у цю роботу грандіозний, він ініціював зміни і довів їх до кінця. Але ми говоримо про комбінацію факторів, систему. Коли вона працює, персоналія мера вже не має значення. Уже не потрібно звертатися до міського голови з якихось проблем, які може вирішити чиновник на 10 рівнів нижче. Для прикладу: у Вінниці є проект «Цілодобова варта». Це потужна диспетчерська служба, яка бере на себе зобов’язання вирішити будь-яку проблему жителя міста, який туди зателефонує.
– У Полтаві теж таке є. Можна телефонувати у міську раду за телефоном 15-80 і…
– Але у Вінниці не просто телефонуєш. Будь-яка проблема вирішується за три години.
– Як у казці.
– Я теж так думав. Але на сьогоднішній день це реально працює. Диспетчерська приймає по 300 звернень на день, це 9 тисяч на місяць. Нам сказали, що в січні трапилася лише одна проблема, яку не вдалося вирішити за три години.
– І за скільки років вінницьку мерію було перероблено зі звичайної на ефективну? Скільки Полтаві гіпотетично треба років?
– Враховуючи, що у Вінниці були першопрохідцями, 8 років у них пішло. Але, гадаю, що зараз це можна зробити швидше – від 3 до 6 років зайняти залежно від того, наскільки сама Полтава буде до цього готова і як люди ці зміни сприймуть.
– Те, що люди прагнуть змін, очевидно. Але як можна реально на щось впливати?
– Я Вам розкажу на прикладі нашої інформаційної кампанії з впливу на владу з погляду ремонту доріг. Виявляється, згідно з законодавством, кожна людина має право заявити про те, що на дорозі є яма. От Ви їдете дорогою та бачите яму, якої там бути не має, фотографуєте, пишете її «адресу» і надсилаєте цю заяву до ДАІ, бланк якої можна знайти в спеціальній методичці, яку ми виготовили. Саме ДАІ зобов’язана для безпеки дорожнього руху контролювати служби, відповідальні за дороги, щоб вони їх ремонтували. Протягом 31 дня вам має надійти відповідь, чи ця проблема вирішена.
– Це знову якась казка.
– Це закон України. ДАІ має зафіксувати цей факт і скласти адмінпротокол на міську раду. Наступний етап (якщо проблема не вирішена) – заява до прокуратури. Люди мають усвідомити, як багато від них залежить.
– Згодна, ми мало знаємо про законні механізми впливу на владу.
– Тепер будете знати. Ця інформація буде і в методичках, і в газеті, тож побачать усі.
– От Ви кажете про законні способи впливу на владу. А мітинги? Як Ви ставитеся до такого способу впливу: прийти на мітинг, зайти у сесійну залу…
– Залежно від того, що це за мітинг. Думаю, що має бути комбінація цих впливів. У влади, принаймні у деяких представників, уже імунітет до мітингів виробився. Прийшли-покричали-розійшлися. А ми маємо навчити суспільство здійснювати законні способи роботи. От депутати міської ради – це представники суспільства. Гадаю, люди, які проявляють сьогодні громадську позицію, і повинні ввійти до нового депутатського складу міської ради. І там вони стануть не лише критикувати, а й брати відповідальність за певні сектори роботи.
– Скільки людей уже прийшло до «Нової Полтави»?
– За місяць роботи нашої громадської платформи – понад 700 осіб. Не тільки люди, а й організації до нас приходять. «Чиста Полтава», «Велополтава», CityLab. Наша мета – об’єднати навколо себе ініціативних людей, які несуть ідеї, проекти, мають бажання щось змінити.
– Скільки зараз у розробці проектів?
– Близько півсотні. Вони ще сирі, але ідеї можу розповісти. От зараз ми розглядаємо проект набережної. На сьогодні у Полтаві є традиційно лише одне місце для прогулянок – від «золотого орла» до альтанки. Ми не використовуємо для відпочинку наявність набережної на Леваді. Зараз розробляється кілька варіантів такого проекту. Звісно, це не супернова ідея. Але головне не новизна ідеї, а вибрати найкращий варіант проекту, усе зробити абсолютно прозоро й утілити.
– Дуже багато критики чула стосовно Ваших білбордів. Скільки їх і яка вартість?
– Було встановлено 60 білбордів. Вартість одного – можна дізнатися у рекамному агентстві (від 900 гривень на місяць, – примітка авт.) Ми не бачимо у цьому проблеми. Із таким самим успіхом можна критикувати усі білборди Полтави, всі газети та телебачення, бо там теж є реклама. Інше питання – із якою метою на білбордах розміщено нашу інформацію.
– І яка мета?
– На білбордах чітко написано: приєднуйся! Ми хочемо привернути увагу до нашої організації. Хочемо, щоб люди соціально активні долучалися до нашої діяльності.
– Ви привернули. Мети досягнуто. Але ж люди не особливо розбираються. Бачать вивіску ГО чи ГП, приходять – дайте грошей. Надає фінансову допомогу «Нова Полтава»?
– Надаємо фіндопомогу, якщо вона відповідає меті – розвитку міста. От, наприклад, якщо звертаються мешканці будинку, де хочуть створити ОСББ, ми надаємо і матеріальну допомогу, і юридичну консультацію.
– Ви хочете бути мером?
– Якщо така необхідність буде, я готовий виконувати цю роботу. Якщо буде потреба у людей, щоб саме я займався цією роботою. Разом із тим, зараз же все дуже швидко змінюється. Можливо, за допомогою нашої платформи зявляться кандидати у мери міста, які будуть відповідати тим цінностям, які декларуємо ми, і якщо побачимо, що це буде результативно, то зможемо їх підтримати.
