Миколу Ляпаненка, який 22 роки керував телерадіокомпанією, змінив на посаді 30-літній Євген Лопушинський. Його кандидатуру Держкомтелерадіо рекомендувало на посаду генерального директора ТРК. Журналіст «Кола» напросилася до Євгена Лопушинського на ексклюзивне інтерв’ю і запитала його про...
Про досвід роботи
На крісло генерального директора, окрім Євгена Лопушинського, претендували також 2 кандидати:
– Юрій Ісаєв –директор ТОР «Рекламно-креативне бюро «Просто», видавець регіональних видань «Перша полтавська», «Просто районка», «Агро районка»;
– Людмила Стельмах, президент полтавського медіа-клубу.
З усих трьох претендентів Євген Лопушинський – наймолодший і, разом з тим, найбільш досвідчений працівник телерадіомовлення – адже на «Лтаві» він відпрацював понад 6 років.
– На «Лтаву» я прийшов у 17 років, після школи. Прийшов по досвід – бо збирався вступати до інституту на факультет журналістики. Та й робота була потрібна – батько рано помер, мати – вчитель, з фінансами у родині було скрутно, – розповідає Євген Лопушинський. – Дуже вдячний, що Микола Іванович (екс-генеральний директор ТРК «Лтава») мене узяв на роботу. Спочатку працював позаштатно, робив сюжети для обласного радіо, потім перейшов у штат кореспондентом. Після 2,5 років на радіо, мені запропонували перейти на телебачення. З 2004 по 2007 працював редактором, доріс до старшого редактора.
Віче у Полтаві. Січень 2014 року.
Вів телеефіри з Валерієм Асадчевим (екс-головою облдержадміністрації) – була така програма «Виконавча влада, щоденні будні». Після серії передач він запропонував мені посаду прес-секретаря. Мені був цікавий цей досвід, я погодився і працював з Валерієм Асадчевим до 2010 року аж до його звільнення. Потім пішов працював у газету «Зоря Полтавщини». Коли почалися місцеві вибори, взяв за власний рахунок відпустку і працював на кандидата у мери Валерія Асадчева. Після виборів я залишався безробітним усього 3 тижні – мене запросив у проект «Фронт змін» Валерій Головко, ми видавали газету «Полтавське слово», а коли Валерія Головка обрали до Верховної ради, він запропонував мені посаду помічника. Попри те, що я працював помічником народного депутата, членом партії я не був, хоча мені кілька разів наполегливо пропонували вступити до партії. Відмовлявся, бо вважаю, що на ефективність роботи це не впливає. Після подій Євромайдану коли постало питання про зміну керівництва «Лтави», запропонував свою кандидатуру.
Про співпрацю з колишніми конкурентами
– У період громадських обговорень кандидатур на посаду керівника телерадіокомпанії я був готовий запропонувати Людмилі Стельмах проект по журналістських розслідуваннях на «Лтаві». Хоча мене уже тоді попереджали про можливі судові позови проти компанії після її ефірів – Людмила Стельмах не завжди дотримується журналістської етики. Але після тієї кампанії, яку вона розгорнула проти мене під час конкурсу, я облишив цю думку. Не думаю, що ми з нею спрацюємося. Щодо Юрія Ісаєва, то він мені обіцяв прийти у гості, показати свій проект програми. У ній, до речі, багато уваги приділено контенту, чого у мене було менше – я акцентував увагу на інших речах: зміні структури, стиля управління, матеріально – технічному переонснащенні. Вважаю, що ці питання якраз і є прерогативою керівника. Але якщо у Юрія Ісаєва є цікаві проекти – я готовий їх розглядати.
Про ремонт кабінету, новий комп’ютер та «стару» секретарку
В українських чиновників уже склалася своєрідна традиція – керівники починають роботу з ремонту в кабінеті та зміни секретаря…
– Мене кабінет влаштовує, ремонту тут не планую. Єдине – дав доручення енергетику переробити освітлення таким чином, щоб на робочий стіл падало більше світла. Почесні грамоти, якими завішана уся стіна, передам у музей телерадіокомпанії. Замість них повішу карту Полтавської області, - розповідає Євген Лопушинський. – Комп’ютера у моєму кабінеті не було, тож приніс з дому свій – за ним і працюю. Гроші на чай та каву для гостей теж власні витрачаю. Секретар мені залишилися від попередника – я не міняв, вважаю, що не роблю нічого такого, щоб треба було від людей приховувати.
Дипломи передадуть до музею, а на стіні з'явиться карта Полтавщини.
Про бензин для журналістів
До призначення на посаду, Євген Лопушинський 2 місяці працював виконуючим обов’язки генерального директора телерадіокомпанії. Серед його перших доручень – контроль за наявністю пального для автопарку «Лтави».
– У журналістів була обмежена можливість користуватися транспортом для зйомок. Фактично бензину було на 1-2 зйомки вдень (усього на рік у бюджеті телерадіокомпанії закладено 75 тисяч гривень на пальне), решту сюжетів – ходили знімати пішки. Носили камеру й штатив – близько 15 кг. Про яку оперативність ту може бути мова? Знімати матеріал про пожежу у колишньому офісі «Партії Регіонів» у травні ми з оператором їхали на таксі, за власний кошт... Вважаю, що скільки потрібно бензину – стільки телебачення й має отримувати. Сам я, до речі, службовим транспортом не користуюся, їжджу громадським, а коли викликають у Київ – маршруткою. Транспортне питання взагалі досить болюче: нині на балансі ТРК – 12 автомобілів, включаючи технологічний транспорот – пересувну радіо та телестанцію. Є старий автомобіль фірми «Сатурн», авторизованої точки обслуговування якого в Україні немає, журналістів возять на «Волгах», випущених у 90-х роках. Уявіть,с кільки бензину вони беруть і яке це усе дороге у обслуговуванні. Якщо дадуть згоду у Дежкомітеті телебачення і радіомовлення України, планую продати старі автомобілі – гроші ці йдуть у держбюджет, та придбати економні в обслуговуванні машини «Шкода» та «Деу».
Про кадрову «зачистку» та аудит
У статусі виконуючого обов’язки кадрових змін на «Лтаві» Євген Лопушинський не робив. Як сам пояснює – щоб не ламати людям долю, раптом потім прийде новий керівник і робитиме нові кадрові перестановки? Проте кадрове оновлення неминуче.
– Штат треба оптимізувати й вирішити питання по заробітній платі. Хочу провести співбесіду з усіма співробітниками (а їх – 227), від заступників – і до техпрацівників. З’ясую, чим кожна людина займається, яке її бачення своєї роботи. Сьогодні на «Лтаві» є дисбаланс: одні отримують непогані суми, інші, зокрема, творчі працівники, сидять на «мінімалці». Звідси – відповідний рівень передач, бо немає важелів стимулювання і немає черги бажаючих, ким заміщувати тих, хто йде. А я хочу залучити кілька потужних менеджерів, зокрема, керівника інформаційної служби, і сформувати команду, яка робитиме якісний продукт за відповідну винагороду. Щодо звільнення Миколи Ляпаненка (екс-генеральний директор, який нині виконує обов’язки заступника), то рано чи пізно воно станеться – це природній процес.
Уже у офіційному статусі керівника свою роботу Євген Лопушинський почне з незалежного аудиту із залученням консалтингової компанії. Так – підтверджує він, це дорого, але такий крок дозволить зекономити більше, ніж було витрачено на нього.
Про 5 мільйонів гривень на якісну обгортку для цукерки «Лтава»
Не задоволений новопризначений генеральний директор і якістю зображення та звуку, який іде у ефір.
– Ми повинні переходити у формат цифрового телебачення, але реально поки що готові видавати зображення у аналоговій якості й це мене абсолютно не влаштовує, – зазначає Євген Лопушинський. – Який би геніальний продукт ми не робили, його ніхто не буде дивитися, якщо він некомфортно «запакований» і ріже вухо або зір. Щоб поліпшити якість, мінімально потрібно близько 5 мільйонів гривень (загальний бюджет ТРК «Лтава» становить 12 мільйонів). Взагалі, витрати з державного бюджету на це мають бути не більше 20 %, тож будемо «добирати» зі спонсорських коштів, обласного бюджету та власних прибутків від комерційної діяльності.
А де гроші?
Питання заробітку нині стоїть перед «Лтавою» у повний зріст. Видатки на зарплату з’їдають левову частку бюджету, а втілення змін потребує чималих коштів. Донині найбільше телерадіокомпанія заробляла на політичній рекламі, яка трапляється не щороку, та на передачі «Пісня в дарунок». У планах Євгена Лопушинського – розвивати рекламний потенціал радіо «Ваша хвиля», створювати комерційно-цікаві проекти.
– Над нами є 2 контролюючі структури – Держкомтелерадіо, яке нам виділяє кошти під конкретні програми, і Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, яка надає нам ліцензію на здійснення мовлення, у якій прописано, скільки ми маємо виробити інформаційних програм, скільки – аналітичних, художніх, розважальних , музичних. Згідно цього тематичного плану держава нам дає кошти під конкретні програми. За розважальні шоу та комерйційні проекти держава не платить. Перед тим, як починати якісь масштабні зміни контенту, потрібно погодження Держкомтелерадіо.
Найпершими глядачі побачать зміни у новинах та ранковому шоу. Зміниться як заставка, так і сам формат передач.
– Я спостерігаю за роботою колег з інших держтелерадіокомпаній. Дуже подобається львівська студія і їх ранкове шоу – і нам хочу такого. Бо нині ні студія, ні формат передачі не дозволяють робити бадьоре ранкове шоу. До речі, у Львові обласна рада комплексною програмою виділила на такі зміни 4,5 мільйонів. Я наразі прошу нашу обласну раду про 528 тисяч – терміново потрібен новий сервер та хоча б пару сучасних цифрових камер, які працюватимуть на флешках.
Про латання чорних дірок, Рекса й Роксолану
Нині на «Лтаві» мовлення триває 10 годин плюс 1 година комерційного мовлення. У обідню перерву показують «чорний квадрат».
– З 11 до 16 години у нас у ефірі – дірка. Між тим якраз цей часовий проміжок – найкращий для домогосподинь, дітей, які приходять зі школи. У цей період доречно було б показувати кулінарні шоу, серіали, мультики. Коштів на розважальні програми з держбюджету не виділяється, тож ці програми мають бути самоокупними. Нині веду пошук менеджерів, які візьмуть на себе ці проекти - не ведучих передач, а керівників, які шукатимуть спонсорів, працюватимуть над забезпеченням технічних параметрів.
На сьогодні «Лтава» не може дозволити собі показати глядачеві серіал або побалувати дітей мультиками від Волта Діснея. У бюджеті телерадіокомпанії коштів на таку розкіш не передбачено.
– В середньому година такої продукції коштує 50 доларів (близько 600 гривень). Година мультиків коштує 10 доларів (120 гривень). Хочемо купити дітям чешський мультик про собаку Рекса. 64 мультики по 10 хвилин обійдуться нам у 7 тисяч гривень. Хотіли купити серіал «Царівна», але Укрфільм десь загубив його. Взагалі, українського продукту, який би можна було транслювати, дуже мало, а російські бойовики у нашу концепцію не входять. Не буде «Лтаві» й сераілу «Роксолана» , бо після виходу в ефір турецького серіалу, наш дивитимуться з меншим ентузіазмом.
Про рупор влади, Олега Пустовгара і Савіка Шустера
Державна телерадіокомпанія «Лтава» завжди вважалася рупором влади. Діяльність її широко висвітлюватимуть і при новому керівнику, щоправда, підхід буде дещо змінено.
– Влада мусить поглянути на журналістів не як на підлеглих, але як на партнерів і навчитися чути критику у свій бік. Планую появу проекту з пілотною назвою «По ділу», де чиновники говоритимуть не у майбутньому часі, а у минулому – звітуватимуться про виконані завдання. Савіка Шустера цього року не підпишемо, але за 5 років можливо свого виростимо.
Про традиції й нове
Прихильники традицій «Лтави» можуть бути спокійні – улюблені передачі залишаться, пам’ятник та голос Раїси Кириченко з ефіру не зникнуть. Щоправда, пісень народної артистки на радіо «Ваша хвиля» поменшає – все-таки радіо спрямоване більше на молодь. Але оновлена концепція на телеканалі, і на на радіо буде представлена з 1 січня 2015 року, рік 2014 буде допрацьовано по вже існуючих і затверджених тематичних планах.
Проте найбільше змін буде – «невидимих» глядачеві.
– Ми створимо єдину інформаційну службу, яка готуватиме новини для телебачення, радіо, сайту та забезпечуватиме роботу з новинами на «YouTube». Це один і той самий продукт – але у різних «обгортках». Прерогатива що знімати – належатиме не мені, я не буду впливати на ці рішення - для цього є керівники інформаційної служби, директори творчо-виробничих об'єднань програм радіо, телебачення. Моя задача як керівника досить банальна – шукати гроші і контролювати, як вони використовуються.
Про Євгена Лопушинського
З дружиною та донькою.
– Одружений, маю доньку Мирославу. З дружиною у Києві познайомився, вона – з Донбасу. На момент знайомства вона – прихильниця Януковича, а я був за Помаранчеву революцію. Після заміжжя і переїзду до Полтави її світогляд на 180 відсотків змінився. Наразі дружина у декретній відпустці. Пише дисертацію. Вона – основна з маленького кола людей, які допомагали готувати бізнес-план на конкурс на заміщення посади директора «Лтави», – зазначає Євген Лопушинський.
