Історія про двох миш, які ніяк не могли поєднати серця, була виконана у незвичайній для Полтавського обласного театру ляльок манері. Сьогодні уперше у цій виставі був використаний такий нестандартний хід: усе, що відбувалось на сцені творили люди (актори) і парасольки. Білі парасолі перетворювались на сонце, хмару, вітер, домівку, гору Фуджі, Велику китайську стіну.... Словом, ляльки-миші жили в казці, повній парасоль. Зонтики мінялись на очах завдяки освітленню. Навіть найменші глядачі розуміли, що то означає і співпереживали у залі: то затихали, то вболівали гучно. Усе казкове дійство проходило під етнічну японську музику.
Полтавці не вперше використовують нестандартні ходи під час спектаклів, вони дивували іноземців 4-метровим крокодилом.
А перед самою казкою дітям у холі розповіли про Японію, розпитали в маленьких глядачів про символи країни сонця, що сходить. А поітм актори читали вірші – хоку і танка японського поета Мацуо Басьо.
Задля цієї постановки у японському стилі до Полтави прибув і вже майже місяць живе відомий у Європі, визнаний режисер із Белграда Живомир Йокович. Інтерв’ю із режисером та як на відстані працював режисер із полтавцям при створенні ними ляльок, читайте пізніше.
– П’єсу написала сербський драматург Ксенія Стоянович за мотивами японських казок, – розповів Єгор Ткаченко, керівник літературно-драматичної частини театру.
Цьогоріч тетар ляльок дивує глядачів не вперше: по залу літала велика риба, яку діти торкали руками. Це було у виставі «Мишенятко Мицик».
